Українська мова. Довідник, тестові завдання. Повний повторювальний курс, підготовка до зовнішнього незалежного оцінювання та державної підсумкової атестації
Морфологія
Сполучник
Сполучник - це незмінна службова частина мови, яка вживається для зв’язку однорідних членів речення та частин складного речення і виражає смислові зв’язки між ними: Чорна хмара з-за лиману небо, сонце криє, й синє море звірюкою то стогне, то виє. (Т. Шевченко.) Сполучники не мають самостійного лексичного значення, однак у реченнях виступають важливим граматичним засобом вираження часових, умовно-наслідкових, причинно- наслідкових та інших зв’язків між предметами. Членами речення сполучники не бувають.
За синтаксичною роллю сполучники поділяються на сурядні та підрядні.
Сурядні сполучники поєднують однорідні члени речення і частини складносурядного речення. За значенням вони поділяються на:
1) єднальні (і, й, та, ні...ні, як...так і, не тільки...а (але) й);
2) протиставні (а, але, та, проте, зате, однак, так);
3) розділові (то...то, не то...не то, чи...чи, або...або, хоч...хоч).
Підрядні сполучники є засобом вираження підрядного зв’язку між простими реченнями у складнопідрядному та смислових зв’язків між ними. Підрядні сполучники поділяються на групи:
1) причинові: бо, через те що, тому що, завдяки тому що, у зв’язку з тим що, оскільки;
2) часові: ледве, тільки, щойно, як тільки, після того як;
3) мети: щоб, аби, для того щоб;
4) умовні: якби, якщо, коли б, як тільки;
5) допустові: хоч, дарма що, незважаючи на те що, хоч... але;
6) порівняльні: як, мов, наче, немов, ніби, нібито, неначебто, мовбито;
7) міри й ступеня: що аж, що й;
8) з’ясувальні: що, як, ніби.
Роль підрядних сполучників можуть відігравати самостійні слова - відносні займенники та прислівники: хто, що, який, чий, котрий, скільки, де, куди, звідки, коли, як, чому.
За морфологічним складом сполучники поділяються на прості й складні.
Простими називаються сполучники, які не можна розділити на частини: а, але, і, що, як, бо.
Сполучники, утворені з двох і більше слів, називаються складними: що + б → щоб, як + би → якби, не + мов → немов, ні + би + то → нібито. Складні сполучники слід відрізняти від однозвучних сполучень прийменника й займенника: про те, за те, а також сполучників і часток: як би, що б.
Сполучники, що складаються з двох і більше слів, називаються складеними: тому що, незважаючи на те що, як тільки, в міру тою як. У складених сполучниках усі слова пишуться окремо.
За особливістю вживання сполучники розрізняють одиничні, повторювані й парні.
Повторювані сполучники складаються з двох і більше частин, що стоять при кожному однорідному членові речення або при простій частині в складному реченні: І село, і ліс, і поля - усе завмерло в очікуванні грози.
Парні сполучники - це складені сполучники, одна частина яких вживається перед першим, а друга перед другим однорідним членом чи частиною складного речення: Не тільки село, а й поля та ліси завмерли в очікуванні грози.
Роль у мовленні |
Види сполучників |
||
за морфологічним складом |
за синтаксичною роллю |
||
сурядні |
підрядні |
||
вживається для вираження сурядного зв’язку між рівноправними членами речення, словосполучення, а також сурядного й підрядного зв’язків між простими реченнями в складному |
1) прості: і (й), а, бо, що, ні, чи, як 2) складні: щоб, проте, якщо, ніби, або, зате 3) складені: через те що, для того щоб, незважаючи на те що |
1) єднальні: і (й), та (і), ні...ні, не тільки...а й 2) протиставні: а, але, та (але), проте, зате, однак 3) розділові: або, чи, то, хоч, або...або, не то...не то |
1) причинові: бо, через те що, тому що, завдяки тому що, у зв’язку з тим що, оскільки; 2) часові: ледве, тільки, щойно, як тільки, після того як; 3) мети: щоб, аби, для того щоб; 4) умовні: якби, якщо, коли б, як тільки; 5) допустові: хоч, дарма що, незважаючи на те що, хоч ...але; 6) порівняльні: як, мов, наче, немов, ніби, нібито, мовбито; 7) міри й ступеня: що аж, що й; 8) з’ясувальні: що, як, ніби. |
Схема морфологічного розбору сполучника
1. Слово, назва частини мови, роль у мовленні.
2. Належність до певного розряду:
а) за морфологічним складом: простий, складний чи складений;
б) за синтаксичною роллю: сурядний (група), підрядний (група).
Перша публікація: 01/01/2008
Останнє оновлення: 30/12/2023
Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.
Що було опрацьовано:
- усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
- редакційне упорядкування змісту;
- уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
- перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.
Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.