Українська мова. Довідник, тестові завдання. Повний повторювальний курс, підготовка до зовнішнього незалежного оцінювання та державної підсумкової атестації
Морфологія
Прийменник
Прийменник - це незмінна службова частина мови, що вживається разом з відмінковою формою іменника, займенника, прикметника та числівника для вираження їх залежності від інших слів у словосполученні та реченні: перебувати під враженням, піклуватися про дитину, кожен з нас. По діброві вітер виє, Гуляє по полю, Край дороги гне тополю до самого долу. (Т. Шевченко).
Разом із відмінковими формами іменників, числівників, займенників і прикметників прийменники виражають відношення:
1) просторові (місце, напрямок): дорога до лісу, стояти біля школи;
2) часові: після обіду, до вечора;
3) причини: через хворобу, за турботами;
4) мета: на зло, для потреб;
5) умови й допусту: при температурі, від застуди;
6) способу дії: зі швидкістю, з апетитом;
7) кількісні: з годину, біля двох-трьох разів;
8) означальні: пісня без любові, гілка з яблуні.
Прийменники за походженням бувають непохідні (первинні) й похідні (вторинні). До непохідних належать прийменники, спосіб творення яких визначити неможливо: в, у, на, під, через, за, над. Похідними є прийменники, утворені від інших частин мови: 1) способом складання (з-під, з-за, понад, попід, з-над); 2) способом переходу з інших частин мови (шляхом, край, близько, протягом, на відміну від).
За морфологічною будовою прийменники поділяються на три групи:
1) прості: в, на, під, по, над, край, коло.
2) складні, утворені поєднанням двох чи кількох простих прийменників: понад, з-над, поза.
3) складені, що складаються з кількох окремих слів: на відміну від, залежно від.
Роль у мовленні |
Види прийменників |
Особливості вживання з відмінками |
|
за морфологічним складом |
за походженням |
||
виражає підрядні відношення між словами у словосполученні в реченні |
1) прості: в, на, до, за, серед, під, 3, над 2) складні: з-під, задля, поміж, заради, посеред 3) складені: під час, з метою, у справі, за допомогою, залежно від |
1) непохідні: без, від, для, на, про, над, за 2) похідні: - утворені складанням основ (з- за, попід, з-поміж, посеред) - відіменні (перед, край, внаслідок, протягом, коло) -відприслівникові (замість, кругом, близько, обабіч, навпроти, уздовж) - віддієслівні (завдяки, виключаючи) |
1) похідні прийменники вживаються здебільшого з різними відмінками: Р. котитися з гори; 3. завтовшки з кулак; 2) похідні прийменники використовуються частіше з одним відмінком: Р. стояти коло будинку; О. знаходитись поміж горами |
В українській мові можливе вживання варіантів одного і того ж прийменника (3 - ІЗ - ЗІ - ЗО), шо зумовлене закономірностями милозвучності мови.
З вживається:
1) перед словом, що починається голосним: завдання з історії;
2) перед словом, яке починається приголосним, якщо попереднє закінчується голосним: задача з математики;
ІЗ вживається:
1) між словами, одне з яких закінчується на приголосний, а друге починається приголосним: брат із сестрою;
2) перед словом, що починається глухим або сполученням двох приголосних: говорити із сином.
ЗІ вживається тоді, коли наступне слово починається двома приголосними: двері зі скла, стояти зі зброєю.
Написання прийменників
Разом |
Окремо |
Через дефіс |
пишуться похідні прийменники, утворені від прислівників, іменників та прийменників: внаслідок, довкола, вздовж, наперед, поруч |
пишуться похідні прийменники, утворені від прислівників та іменників з непохідними прийменниками: з метою, за винятком, під час, згідно з, незалежно від |
пишуться похідні прийменники, утворені приєднанням прийменників 3, ІЗ до інших прийменників: з-за, з-над, з-поміж, з-над, із-за |
Схема морфологічного розбору прийменника
1. Слово, назва частини мови, роль у мовленні.
2. Належність до певного розряду:
а) за морфологічним складом: простий, складний чи складений
б) за походженням: непохідний (первинний), або похідний (вторинний).
Перша публікація: 01/01/2008
Останнє оновлення: 30/12/2023
Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.
Що було опрацьовано:
- усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
- редакційне упорядкування змісту;
- уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
- перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.
Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.