Українська мова. Довідник, тестові завдання. Повний повторювальний курс, підготовка до зовнішнього незалежного оцінювання та державної підсумкової атестації

Морфологія

Прийменник

Прийменник - це незмінна службова частина мови, що вживається разом з відмінковою формою іменника, займенника, прикметника та числівника для вираження їх залежності від інших слів у словосполученні та реченні: перебувати під враженням, піклуватися про дитину, кожен з нас. По діброві вітер виє, Гуляє по полю, Край дороги гне тополю до самого долу. (Т. Шевченко).

Разом із відмінковими формами іменників, числівників, займенників і прикметників прийменники виражають відношення:

1) просторові (місце, напрямок): дорога до лісу, стояти біля школи;

2) часові: після обіду, до вечора;

3) причини: через хворобу, за турботами;

4) мета: на зло, для потреб;

5) умови й допусту: при температурі, від застуди;

6) способу дії: зі швидкістю, з апетитом;

7) кількісні: з годину, біля двох-трьох разів;

8) означальні: пісня без любові, гілка з яблуні.

Прийменники за походженням бувають непохідні (первинні) й похідні (вторинні). До непохідних належать прийменники, спосіб творення яких визначити неможливо: в, у, на, під, через, за, над. Похідними є прийменники, утворені від інших частин мови: 1) способом складання (з-під, з-за, понад, попід, з-над); 2) способом переходу з інших частин мови (шляхом, край, близько, протягом, на відміну від).

За морфологічною будовою прийменники поділяються на три групи:

1) прості: в, на, під, по, над, край, коло.

2) складні, утворені поєднанням двох чи кількох простих прийменників: понад, з-над, поза.

3) складені, що складаються з кількох окремих слів: на відміну від, залежно від.

В українській мові можливе вживання варіантів одного і того ж прийменника (3 - ІЗ - ЗІ - ЗО), шо зумовлене закономірностями милозвучності мови.

З вживається:

1)  перед словом, що починається голосним: завдання з історії;

2)  перед словом, яке починається приголосним, якщо попереднє закінчується голосним: задача з математики;

ІЗ вживається:

1)  між словами, одне з яких закінчується на приголосний, а друге починається приголосним: брат із сестрою;

2)  перед словом, що починається глухим або сполученням двох приголосних: говорити із сином.

ЗІ вживається тоді, коли наступне слово починається двома приголосними: двері зі скла, стояти зі зброєю.

Написання прийменників

Схема морфологічного розбору прийменника

1. Слово, назва частини мови, роль у мовленні.

2. Належність до певного розряду:

а) за морфологічним складом: простий, складний чи складений

б) за походженням: непохідний (первинний), або похідний (вторинний).