Довідник з української мови - Дудка О. О. 2010

МОРФОЛОГІЯ. ОРФОГРАФІЯ

Іменник

Загальне значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль

Іменник — це самостійна частина мови, що має значення предметності і виражає його в словозмінних категоріях числа і відмінка та несловозмінній категорії роду і відповідає на питання ХТО? або ЩО?

Іменник позначає предмет у найширшому розумінні цього слова. Поняття предметності охоплює назви: речей (портфель, таблиця, сукня), осіб (актор, школяр, герой), живих істот і організмів (борсук, лелека, джміль, амеба, вірус), речовин і матеріалів (вода, сіль, молоко, мармур), явищ природи (заметіль, дощ, повінь), фактів, подій (проводи, конкурс, навчання, зустріч), установ, організацій, підприємств (університет, завод, ліцей) тощо. Іменник, подібно до прикметника і дієслова, може вказувати на ознаку (білина, зелень, радість) і дію (читання, стрілянина). Різниця між ознаками, вираженими іменником і прикметником, полягає в тому, що прикметник виражає ознаку, властиву певному предметові (синій простір, тихий голос), а іменник називає ознаку, абстраговану від предмета, опредметнену ознаку (синь, тиша). Так само дієслово виражає дію, яка протікає в часі,— процесуальну дію (малював, бігають), а іменник указує на дію опредметнену, без відношення до часу, коли ця дія виконується (малювання, біганина).

За значенням іменники поділяються на назви істот (мати, Дмитро, соловей, мавка) і назви неістот (полиця, обрій, Ельбрус). Іменники можуть бути загальними назвами (дерево, стіл, постать) і власними (Карпати, Алчевськ, Григорій).

Значення предметності іменників виражається в граматичних категоріях роду, числа і відмінка. Особливостями цих категорій іменника є те, що іменники змінюються за числами й відмінками та належать до певного роду, а не змінюються за родами.

У реченні іменники можуть виступати будь-якими членами. Іменник буває:

а) підметом або додатком (найчастіше). Зима старенькі стріхи залатала (Л. Костенко). Сто віт р ів мій вік запріг сиву хату розхитати (І. Драч). Гарна птиця пером, а чоловік розумом (Народна творчість);

б) іменною частиною складеного присудка. Художник — це світогляд і талант ! (М. Вінграновський). Я — син краси і голубої мрії, я — автор ненаписаних поем (В. Симоненко);

в) неузгодженим означенням. Тобі присвячую я літ своїх світання, весну думок, весни свого кохання (М. Вінграновський). Настурцій ніч і ніч конвалій (Б.-І. Антонич);

г) прикладкою. Чорногуз- лелека прилетів здалека (І. Блажкевич);

д) обставиною. Пливуть над степом хмари волох аті (Л. Костенко). Від спеки місто важко дише (Б.-І.Антонйч).