Довідник з української мови - Дудка О. О. 2010
МОРФОЛОГІЯ. ОРФОГРАФІЯ
Іменник
Іменники, що означають назви істот і неістот
Усі іменники поділяються на 2 групи:
1) іменники, що означають назви істот і відповідають на питання хто?;
2) іменники, що означають назви неістот, тобто предметів, явищ, і відповідають на питання що?
До назв істот належать назви людей, тварин, птахів, комах (дівчина, письменник, сміливець, ведмідь, сокіл, комар, джміль). До неістот належить решта іменників (мрія, годинник, берест, сумнів, далечінь).
Поняття істоти/неістоти в граматиці не завжди відповідає поняттю живе/неживе в природі. Так, до істот належать іменники мрець, покійник, небіжч ик; назви міфічних істот (чорт, відьма, мавка, русалка); назви персоніфікованих предметів: Квітень оглянувсь та, скинувши оком, молодшого брата — Травня побачив (М. Коцюбинський); назви іграшок, які відповідають істотам у житті: Мама купила іграшкового ведмедика і ляльку.
І навпаки, до групи неістот належать назви сукупності осіб і назви мікроорганізмів (гурт, загін, амеба, мікроб, вірус).
У чоловічому роді II відміни належність іменників до істот чи неістот визначається за формою знахідного відмінка. Якщо форма знахідного відмінка збігається з формою родового, іменник належить до назв істот (помітити комара, зустріти Сергія Мороза). Якщо ж вона дорівнює формі називного відмінка, іменник належить до назв неістот (полити помідори, прополоти буряки, зробити вибір, знищити мікроби). Хоча іноді іменники-істоти і неістоти можуть мати в знахідному відмінку паралельні форми, що дорівнюють називному і родовому відмінкам: пасти ягнят, овець і пасти ягнята, вівці; з’їв огірок і з’їв огірка.
Перша публікація: 01/01/2008
Останнє оновлення: 30/12/2023
Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.
Що було опрацьовано:
- усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
- редакційне упорядкування змісту;
- уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
- перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.
Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.