Довідник з української мови - Дудка О. О. 2010

МОРФОЛОГІЯ. ОРФОГРАФІЯ

Загальна характеристика частин мови

Морфологія — це розділ мовознавчої науки, у якому слова вивчаються як частини мови.

Слова об’єднуються в частини мови за такими спільними для них рисами:

а) загальним лексичним значенням;

б) морфологічними ознаками (граматичним значенням);

в) синтаксичною функцією;

г) особливостями словотворення.

Отже, частини мови — це лексично-граматичні групи слів. Слова кожної окремої частини мови характеризуються такими особливими лексичними і граматичними ознаками, яких немає або які неповно чи інакше виявляються в словах іншої частини мови.

Іменникам властиве загальне лексичне значення предметності (ключ, дошка, схід), прикметникам — ознаки (веселий, березовий, Ларис ин), числівникам — кількості (дев’ять, обидва, півтора), займенникам — значення вказівності(цей, він, хтось), дієсловам — дії(бігти, радіти), прислівникам — ознаки цієї дії(весело, вгорі, надвоє).

Кожна частина мови характеризується і своїми граматичними ознаками. Наприклад, іменник виражає своє предметне значення через незалежні граматичні значення роду, числа і відмінка, у реченні найчастіше виступає підметом і додатком. Творяться іменники переважно суфіксальним способом.

Прикметник виражає узагальнене значення ознаки, якості через залежні від іменника граматичні значення роду, числа та відмінка, у реченні найчастіше буває узгодженим означенням. Утворюються прикметники переважно суфіксальним, рідше — префіксальним способом.

Дієслово реалізує узагальнене лексичне значення дії або стану через граматичні значення виду, стану, способу, часу, особи або роду тощо, у реченні переважно виступає присудком. Для дієслів основним способом творення є префіксальний.

В українській мові традиційно виділяють 10 частин мови, серед яких 6 самостійних (повнозначних), 3 службових (неповнозначних) й окрема частина мови — вигук.

Самостійні частини мови характеризуються тим, що вони мають і лексичне, і граматичне значення, у реченні виступають його членами. До самостійних частин мови належать іменники, прикметники, числівники, займенники, дієслова і прислівники.

Службові слова не мають лексичного значення, вони виконують у мові лише граматичну роль — служать засобом вираження відношень і зв’язків між словами в реченні (прийменники та сполучники) або надають словам чи цілим реченням відтінків значень (частки). Службові слова не виступають членами речення, але можуть входити до складу членів речення (прийменники і частки).

Вигук не належить ні до самостійних, ні до службових частин мови. Від самостійних частин мови вигуки відрізняються тим, що нічого не називають, а від службових — тим, що не пов’язують інших слів і самі з ними граматично не зв’язані. Вигуки лише виражають почуття або спонукання до дії, але не називають їх.