Довідник з української мови - Дудка О. О. 2010

ФОНЕТИКА. ОРФОЕПІЯ. ГРАФІКА. ОРФОГРАФІЯ

Вимова приголосних звуків та позначення їх на письмі

Подвоєння букв на позначення подовження і збігу приголосних

1. Подовження приголосних [д’], [т’], [з’], [с’], [ц’], [л’], [н’], [ж’], [ч’], [ш’] після букв на позначення голосних передається на письмі:

а) в усіх відмінках іменників середнього роду II відміни, крім родового множини із нульовим закінченням: багаття, багаттю, багаттям, у багатті, але декілька багать; почуттів, відкриттів (і відкрить);

б) в усіх відмінках деяких іменників І відміни, крім родового множини із закінченням -ей: стаття, статті, статтю, статтею, але статей; суддя, судді, суддю, суддею, суддів;

в) в орудному відмінку однини іменників III відміни, якщо в називному відмінку основа їх закінчується на один м’який або шиплячий приголосний: миттю (мить), височінню (височінь), ніччю (ніч), але радістю (радість), щирістю (щирість), любов’ю (любов);

г) у деяких прислівниках: зрання, спросоння, навмання, попідтинню, попідвіконню;

ґ) в особових формах дієслова лити(ся) і похідних від нього: лл ю, ллєш, ллється, виллємо, переллються.

2. Дві букви для передачі подвоєних приголосних пишемо при збігові однакових приголосних:

а) префікса й кореня: оббивати, віддалік, беззахисний, ззаду; інновація ( є новація), іррегулярний ( є регулярний), але анотація, конотація;

б) кінця першої та початку другої частини складноскорочених слів: заввідділом, юннат, військкомат;

в) кореня або основи на -н і суфіксів - н-, -ник, -ниц(я): туманний, ранній, щоденник, письменниця;

г) основи дієслова минулого часу на -с і суфікса -ся: пронісся, затрясся, розрісся.

3. Подовження приголосних передається на письмі:

а) у наголошених суфіксах - еٰ нн-, -аٰ /нн- прикметників, а також іменників та прислівників, похідних від цих прикметників: височе ٰ нн ий, здорове ٰ нн ий, непримире ٰ нн ий, непримире ٰ нн ість, непримире ٰ нн о; стара ٰ нн ий, стара ٰ нн ість, стара ٰ нн о, свяще ٰ нн ий ( але свяще ٰ н ик, шале ٰ ний , жада ٰ н ий, довгожда ٰ н ий);

б) у деяких словах: бовван, Ганна, лляний, овва, ссати і похідних від них.