Довідник з української мови - Дудка О. О. 2010

ФОНЕТИКА. ОРФОЕПІЯ. ГРАФІКА. ОРФОГРАФІЯ

Вимова приголосних звуків та позначення їх на письмі

Написання слів іншомовного походження

1. И пишемо:

а) у загальних назвах після д, т, з, с, ц, ж, ч, ш, р перед буквами на позначення приголосних (крім й): дисц ипліна, т иран, віз ит, бравіс имо, піаніс имо, форт ис имо, ц иліндр, піц икато, ш ифр, р итм (але лектор ій);

б) у географічних назвах із кінцевими -ика, -ида: Антаркт ика, Корс ика, Мекс ика, Антаркт ида, Флор ида;

в) у географічних назвах після ж, дж, ч, ш, щ і ц перед буквами на позначення приголосних: Алж ир, Вірдж инія, Ч икаго, Ваш ингтон, Лейпц иг;

г) у географічних назвах зі звукосполученням -ри- перед буквами на позначення приголосних (крім й): Р им, Пар иж, Кр ит, Мавр итанія (але Австр ія);

ґ) у деяких географічних назвах згідно з традиційною вимовою: Адд ис-Абеба, Аргент ина, Брат ислава, Браз илія, Вав илон, Ват икан, Ед инбург, Єг ипет, Єрусал им, К итай, Корд ильєри, Пак истан, Палест ина, Сард инія, С иракузи, С ирія, С иц илія, Сканд инавія, Т ибет.

2. І пишемо:

а) на початку слова: ієрогліф, імпульс, інерція, Індія;

б) у загальних назвах після б, п, в, м, ф, г, к, х, л, н перед буквами на позначення приголосних: б ібліотека, п ігмей, в ібріон, м ільярд, ф ільтр, г ігант, к ілограм, х ірург, л іміт, н ікотин, але імб ир, к ипарис, к изил, к иргиз, сп ирт, г иря, к инджал, єп ископ, хр истиянство (відповідно до вимови);

в) після букв на позначення приголосних перед буквами на позначення голосних та й: кл ієнт, акс іома, рад іус, ентуз іазм, ген ій, бар ій, але д иявол, д иякон;

г) у кінці слів перед я: аудієнц ія, алерг ія, теор ія;

ґ) у кінці невідмінюваних слів після букв на позначення приголосних: мерс і, попур і, такс і, суш і, Аппалач і;

д) у власних назвах, крім випадків, зазначених у пункті 1 (б, в, г, ґ): Б ірма, Т ільз іт, Д іжон, Д ідро, Р ільке, Д ізель (але д изель).

3. Ї пишемо після букв на позначення голосних: альтру їзм, кофе їн, на ївний, але анти інфляційний (після префікса).

4. Е пишемо на початку, в середині і в кінці слів: екз емпляр, евф емізм, екз екуція, про ект, макрам е, форт е.

5. Є пишемо:

а) на початку слів, коли іншомовне е вимовляється як [йе]: єзуїт, єретик, Єрусалим;

б) після апострофа, е, і, й та м’якого знака: прем’єра, конвеєр, феєрверк, інгредієнт, фойє, ательє;

в) у слові тра єкторія.

6. У, а не ю пишемо після ж , ш, ф у словах ж урі, Ж уль Берн, брош ура, параш ут, парф уми, парф умерія.

7. Переважній більшості загальних назв іншомовного походження подвоєння букв в українській мові не властиве: агре сія, а кумуляція, а лея, а парат, а тестат, баро ко, бе ладона, белетристика, браві симо, ва т (але Ва тт), гри п, гру па, іди лія, інте лектуал, інте лігент, інтерме цо, ка са, кла с, ко лектив, комі сія, ко муна, лібре то, мета л, піані симо, піци като, са вана, ста като, су ма, фі н (фі ни), форти симо, ша сі.

Подовження відбувається:

а) у власних назвах та їхніх похідних: Бу дда, Дже нні, Мю ллер, Го лландія, Е ллада, Ме кка, го лландський, е лліни, ме ккський;

б) в окремих загальних назвах: а ннали, бі лль (законопроект), бри тти (народ), бо нна, бру тто, бу лла, ва нна, ві лла, га мма (літера), ду рра (рослина), мадо нна, ма нна, мі рра, мо тто, му лла, не тто, па нна, па нно (прикраса), пе нні, то нна;

в) при збігові однакових приголосних префікса й кореня, якщо існують відповідні непрефіксальні утворення: і мматеріальний (матеріальний), і ррадіація (радіація), конт ррозвідка (розвідка).

8. Апостроф уживається перед я, ю, є, ї:

а) після б, п, в, м, ф, г, к, х, ж, ч, ш та після р у кінці складу: суб’єкт, п’єдестал, прем’єр, ердельтер’єр, ар’єргард;

б) після префіксів, які закінчуються буквами на позначення приголосних: ад’ютант, ад’юнкт, ін’єкція, кон’юнктурник.

9. М’який знак пишеться після літер, що позначають м’які д, т, з, с, л, н перед я, ю, є, що позначають два звуки, а також перед ї, йо: Год ьє, Лавуаз ьє, конферанс ьє, пас ьянс, барел ьєф, брил ьянт, бутон ьєрка, бул ьйон, гіл ьйотина.