Політологія: навчальний посібник Частина І - Висоцький О.Ю. 2012

Лекція 2. Історія зарубіжної політичної думки
Політичні доктрини Т.Гоббса, Д.Локка, Ж.Ж.Руссо

В ХVІ — ХVІІ ст. капіталістичний устрій дедалі ширше розвивається в економіці країн Західної Європи. В найрозвинутіших економічно країнах зміцніла буржуазія не мирилася з феодальними порядками, вимагала забезпечення свободи і безпеки особи і приватної власності, створення необхідних політичних і юридичних гарантій. В ХVІІ ст. сталися перші буржуазні революції в Голландії, Англії. Наростання кризи феодального ладу супроводжувалось становленням раціоналізму, тобто оцінки суспільних відносин з позицій «здорового розуму». На місце догм, божественного права приходить право людини, місце церкви зайняла держава. Антифеодальні лозунги зростаючої буржуазії співпадали з насущними інтересами народних мас, які страждали від безправ'я і свавілля. Вперше в багатовіковій історії людства висувається і широко обґрунтовується теза про загальність правової рівності людей, незалежно від їх соціального походження і становища в суспільстві. Вимоги ліквідації станів, всіх форм феодальної залежності, встановлення загальної рівності перед законом знаходять втілення в теорії природного права. Теорія природного права ґрунтувалася на визнанні всіх людей рівними від природи і наділених природою ж природними пристрастями, прагненнями, розумом тощо. В ХVІІ ст. теорія суспільного договору одержує широке трактування в творах філософів Т.Гоббса, Б.Спінози, Дж.Локка, Ж-Ж.Руссо, П. Гассенді.

Бурхливі політичні зміни в країнах Західної Європи роблять центром політичного життя то Голландію, Англію то Сполучені Штати Америки, то Францію, Іспанію, Італію, то Німеччину. Одним з великих теоретиків походження держави і права є англійський філософ Томас Гоббса (1588 — 1679 рр.). В основу політичної теорії покладено певне уявлення про природу індивіда. По аналогії з тваринним світом, він вважав, що спочатку всі люди були створені рівними фізично і розумово, кожний мав однакове з іншими право на все і це стало причиною такого егоїзму і пожадливості, які існують в природному стані. Людина заздрить іншій, радується її горю, вбиває заради власного самозбереження, вбачаючи в іншій людині ворога і конкурента на шляху задоволення свої потреб. Це стан війни всіх проти всіх.

В ученні про право і державу Томас Гоббс відкинув теорію божественного устрою суспільства і захищає теорію суспільного договору .Виходячи зі стану самозбереження, люди повинні відказатися від природного стану і перейти до розбудови громадянського суспільства. Держава створена з метою забезпечення загального миру. За суспільним договором на володаря, царя, імператора покладалися права окремих громадян, наприклад, охорони життя і добробуту. Тим самим люди добровільно обмежили свою свободу. Його ідея — це абсолютна монархія, а не обмежена державна влада. Не може існувати ніякої легальної опозиції до державної влади. Влада може існувати у трьох видах — монархія, демократія (влада народних зборів, де право голосу належить усім громадянам), аристократія (право голосу належить деяким). Він встановив зв'язок між формою приватної власності і формуванням держави. Цікаво, що Томас Гоббс не виділяє поняття: суспільство, держава, уряд, ототожнюючи їх з признаками влади суверена, тому що народ передає йому свою суверенність і вони виступають виразниками державної волі, а, отже, і волі суспільства.

Т.Гоббс вніс в розвиток політичної науки деякі важливі буржуазні вимоги: рівність всіх перед законом; дозвіл робити все, що не заборонено законом; ототожнювання громадянських обов’язків з моральним боргом; охорона з боку держави приватних свобод.

Концепція суспільного договору стала ядром політичних теорій Джона Локка (1632 - 1704 рр.) — відомого філософа, економіста та політичного діяча Англії. Відмінною рисою ідей Локка є урахування політичного досвіду Англії і тих компромісів між буржуазією і монархією, що привели до встановлення конституційного парламентаризму. Створюючи систему політичної філософії, Локк ґрунтовно розвиває ідею про перехід від природного права до громадянського становища, до форм державного управління. В книзі «Два трактати про державу» він, на відміну від Гоббса і Спінози, доводив, що народ має право на опір владі, якщо вона порушує угоди. Суспільні відносини, по Локку, формуються в суспільстві ще в додержавні часи і існували весь час. Мета держави складається в збереженні свободи вибору і дій громадян, в збереженні власності надбаною трудом. Держава виникає не для приборкання людських вад, а для збереження особистих природних свобод, які люди навчилися обмежувати самі. Свободи кожного закінчуються там, де починаються права інших.

Дж.Локк стверджує, що людське суспільство не може бути політичним суспільством без таких визначальних ознак: територіальна спільність, спільне право і наявність влади, здатної вирішувати суперечки і карати злочинців. Виникнення політичного суспільства є результат угоди, що обмежує свободу окремої людини, індивіда. Звідси причиною, що визначає бажання людей встановити політичну владу і готовність їй підкорятися, виступає прагнення зберегти власність та життя. Природно, соціальною основою держави стає приватна власність, що одержала розвиток з появою грошей як товару. Локк вважає важливим моментом відокремлення держави як організації від влади, що ототожнюється з урядом. Держава і уряд повинні обслуговувати громадянське суспільство. Локк підкреслює важливість двох угод: суспільного договора, що створює державу і урядового договора, що встановлює владу. Революція скидає владу, але не знищує державу, а порушення владою урядового договору дає людям право на революцію, що, проте, не ліквідує державу.

На відміну від Т.Гоббса, який розглядав державу як благо, Локк стверджує, що держава і влада можуть нести для громадян зло. Повинні бути межи, в якості которого виступає принцип поділу державної влади на три гілки: на законодавчу, виконавчу і федеративну. Ці інститути взаємозв’язані, але незалежні один від одного. Верховною є законодавча влада, але їй непідвласні життя та майно громадян. Народ виступає сувереном — повним носієм влади. Політичний устрій влади — парламентська монархія. Для державної влади присутні такі риси: вибірність, зміна представників влади, наявність обмежень перебування при владі, публічність прийняття рішень, парламентаризм, впливовість громадянського суспільства, правова держава.

Політичні ідеї Дж.Локка започаткували становлення і розвиток політичної течії — лібералізму.

Жан Жак Руссо (1712 - 1778) надає класичного обгрунтування ідеям природного права та суспільного договору.

Висхідна теза творчості Руссо — людина за своєю природою «добра», але суспільство з усіма його атрибутами робить її «поганою». Тому-то еталоном гармонії людини і природи, свободи і рівності вважав додержавний стан первісного суспільства.

Руссо висуває ідею народовладдя, піддержував пряму форму демократії. Ніякий парламент не може представляти народ, а тому кожний закон повинен прийматись всім народом, тобто плебісцитом. В законотворчості виражається суверенітет народу. Народний суверенітет невідчужений і неподільний. Таке розуміння привело Руссо до заперечення поділу влади, якому він протиставляє принцип розмежування функцій державний органів при підпорядкуванні виконавчих органів законодавчим, які виражають волю суверенного народу.

В цілому, в основі політичних поглядів Руссо лежало признання невідчудженості прав і свобод людини та народного суверенітету. Його концепція відноситься до радикально-демократичного напрямку політичної думки.