Історія політичних вчень - Безродний Є. Ф., Уткін О. І. 2006

Розділ XV. Політичні вчення в Росії період розкладу феодально кріпосницького ладу і зародження капіталізм
Політична сутність повстання під проводом О. І. Пугачова

Масове насилля дворян-поміщиків над народом і посилення феодальної експлуатації викликало постійні повстання селян. В 1773 р. розгорнулася селянська війна під проводом Пугачова. Рушійною силою були пригноблені поміщиками селяни та робочі люди казенних мануфактур, їх підтримували козаки та інші верстви населення. «Весь чорний народ, — писав О. С. Пушкін, — був за Пугачова... одне дворянство було відкритим чином на боці уряду». Війна носила чітко виражений антикріпосницький характер. Боротьба селянських мас проти поміщицької експлуатації потрясла феодальне суспільство від Сибіру до Москви і від Кубані до Муромських лісів. Хоч вона розгорталася стихійно, проте справила великий вплив на ідейну боротьбу того часу ставши етапом в розвитку революційного руху. Характерно, що повстанці дотримувалися царської ідеології і ще відчували довіру до носія верховної влади — царя. Вони вважали, що царі не знають про їх муки і бачили все зло саме в своїх господарях — лютих тиранах. Так, демидовські селяни, які вчинили опір своєму мучителю — власнику заводів, зробили характерну заяву: «Ми їй імператорській величності не противилися, а смерть собі від Демидова бачимо і в руки до нього не йдемо». І не випадково, заклики Пугачова, який проголосив себе «селянським царем», прийшлися на час і знайшли підтримку. Його маніфести, що закликали селян до розправи з поміщниками, справили великий вплив на селянство.

Пугачов закликав селян бути його вірнопідданими і нагороджував їх у своїх маніфестах «древнім хрестом і молитвою, головами і бородами, вольністю і свободою і вічно козаками, не вимагаючи рекрутських наборів, подушних та інших грошових податків, володінням землями, лісними, сінокосними угіддями і рибними ловлями і соляними озерами без покупки і без оброку». Він обіцяв селянам, козакам, розкольникам, робочим людям Уралу, що примикали до нього представникам колоніальних народів повне визволення «від злодіїв дворян мздоімців-суддів» шляхом їх знищення. З самого початку повстання емісари Пугачова оголосили селянам волю. «Ми послані, — говорили вони селянам, — із армії государя Петра Федоровича зруйнувати поміщицькі будинки і давати селянам свободу... Дивіться ж, мужики, на поміщика не працюйте і ніяких податків йому не платіть, а якщо ми застанемо вас на поміщицькій роботі, то всіх переколемо». Враховуючи надії селян на «доброго царя», Пугачов назвав себе Петром ІІІ, утворив військову колегію з емісарами, котрих послав від імені царя на місця. Це відповідало ступеню свідомості селянських мас, що перебували в полоні царських ілюзій. Отже, політична ідеологія пригнічених селянських мас страждала обмеженістю. Селяни вважали главу класу феодалів — царя — непричетним до насилля поміщиків над ними. І все ж селянські війни підривали основи феодального ладу і вселяли впевненість в народ у можливість повалення влади поміщиків.