Історія політичних вчень - Безродний Є. Ф., Уткін О. І. 2006

Розділ XV. Політичні вчення в Росії період розкладу феодально кріпосницького ладу і зародження капіталізм
Революційно-демократична думка в Росії в кінці XVIII ст. О. М. Радіщев

Прагнення кріпосного селянства в його боротьбі з поміщиками, протест передових людей Росії проти системи насильства дворян над народом знайшли відображення в творчості Олександра Миколайовича Радіщева (1749-1802), ставши вершиною російської і світової думки ХVІІІ столітття. Політичні погляди основоположника революційно-демократичної думки в Росії сформувались під впливом свавілля кріпосників, англійської революції ХVІІ ст., боротьби США за незалежність і французької буржуазної революції ХVІІІ ст. Радіщев був крупним матеріалістом свого часу, намагався осмислити історію як закономірний процес, знайти закони його руху і цей історизм дав йому можливість піднятись в ряді питань вище західних сучасників. В своїх публіцистичних статтях, філософських творах, відомій «Подорожі з Петербурга в Москву» Радіщев виступає як великий мислитель, що відкрив шлях вільнолюбивій творчості Пушкіна і декабристів. В особі Радіщева Росія вступила на шлях відкритої боротьби з Росією реакційною, викриваючи неправду офіційних теорій і мерзенність самодержавного ладу з позицій селянської революції.

О. М. Радіщев народився 20 серпня 1749 р. в селі Аблазово Саратовської губернії в дворянській сім’ї, одержав хороше сімейне виховання. В юнацькі роки вивчав твори М. В. Ломоносова, виховувався прихильниками його вчення. В 1766 р. Радіщев був посланий до Лейпцігського університету і після повернення служив у сенаті, в штабі головнокомандуючого, а потім в Комерц-колегії. З часом Радіщева призначили начальником петербурзької митниці. Займався літературною діяльністю.

Героїчним подвигом О. М. Радіщева було створення ним в 1790 р. книги «Подорож з Петербурга в Москву», видання якої було ударом по самодержавству і пануванню поміщиків. В цій роботі він категорично заперечує самодержавство, кріпосництво і позбавлення від них вбачає в народній селянській революції. Книга звернула увагу імператриці Катерини ІІ, котра зробила висновок, що автор «бунтівник гірший за Пугачова». Радіщева посадили у в’язницю, а сенат приговорив до смертної кари через четвертування. Проте Катерина ІІ «помилувала», замінивши смертну кару на заслання на 10 років в Ілимський острог (Сибір). В засланні Радіщев написав філософський трактат «Про людину, про її смертність і безсмерття», в якому рішуче виступив проти ідеалізму і містики.

При Павлі І він повернувся з Сибіру і жив у маєтку свого батька під поліцейським наглядом. За правління Олександра І він працював у Комісії по складанню законів. Тут він продовжує боротьбу з самодержавством і кріпосництвом.

Доручений йому «Проект громадянського уложення» Радіщев склав в антикріпосницькому дусі. Цей проект виявився цілком не придатним для царського уряду. Голова комісії граф Завадовський, прочитавши проект, нагадав Радіщеву про Сибір. Затравлений чиновниками самодержавства Радіщев покінчив з собою. «Нащадки помстяться за мене», — висловив він незадовго до смерті свою переконаність в неминучості перемоги революції в Росії. Політичні погляди Радіщева — високий етап в розвитку природного права. Він використав цю теорію для захисту інтересів селянства, наповнив її революційним змістом і висунув ідею неминучості революційного перевороту, вирішальною силою котрого повинні бути пригноблені народні маси, викрив антинародну природу царської влади і показав роль церкви в придушенні народних мас царизмом.

Він вважав неправомірним і шкідливим кріпосництво. Кріпацький стан суперечить природному праву, — всі люди народжені вільними і рівними. Селянин є виробником матеріальних благ, не має потреби в поміщику, панування поміщика засновано на голому насильстві. Поневолення людиною собі подібних є «звірячий звичай» — злочин. Ці злочини привели до того, що селяни «мертві в законі», подібні робочій худобі. «Підступність і насилля» позбавили кріпосних усіх прав і переваг людини. Поміщик — варвар, негідний носити ім’я громадянина. «Багатство цього кровопивці йому не належить. Воно нажито пограбуванням і заслуговує суворого по закону покарання». Будучи проповідником селянської революції, Радіщев виступав прихильником федеративно-республіканського ладу. Майбутнє Росії він уявляв вільною добровільною федерацією вільних міст, на вічевих зборах яких народ був би «справжнім господарем». В майбутній народній державі особисті і суспільні інтереси не розходитимуться. Демократична держава буде приділяти велику увагу справі загальної освіти і вихованню справжніх патріотів. Суспільно- політичні ідеали Радіщева — повалення самодержавства, встановлення республіканського демократичного ладу, скасування кріпосного права і наділ селян землею, реорганізація всього апарату влади і надання громадянам справжньої свободи. Його погляди справили великий вплив не тільки на сучасників, але й на людей революційних борців із самодержавством.