Історія політичних вчень - Безродний Є. Ф., Уткін О. І. 2006

Розділ ХІ. Політичні вчення ідеологів абсолютизму в Німеччині XVII-XVIII століть
Сутність політичних ідей Християна Томазія

Другим представником школи природного права в Німеччині ХVІІ-ХVІІІ ст. був професор університету в Галлі Християн Томазій (1655-1728), який вважав головним завданням свого часу звільнення філософії і держави від впливу релігії, наводячи ті аргументи про універсальність розуму, котрими користувався Пуфендорф. На його думку, держава не повинна підтримувати будь-яку релігію, оскільки завдання держави обмежуються тільки забезпеченням віри від насилля. Однак в той же час він допускає можливість обмеження і навіть заборону пропаганди якого-небудь «єретичного» віровчення. Господар навіть може вислати із країни небезпечного єретика. Проте сам Томазій заперечує можливість кримінального переслідування єресі, посилаючись на те, що покарання призначаються за дії як виявлення волі, єресі ж відображують процес мислення і формування думки. Отже, Томазій тлумачить встановлений в Німеччини після Аугсберського миру 1555 року порядок, по якому кожний князь визначав релігію своїх підлеглих, в тому смислі, що припускає не кримінальне, а тільки адміністративне переслідування єресей. Томазій заперечує поширене тоді вчення про божественне походження влади господарів. Посилаючись на відомий вислів апостола Павла («несть власти аще не от бога») він спростосує це словами апостола Петра, який називає державну владу людською установою. Божественний характер має тільки правопорядок як такий, а не як влада окремого господаря. В противному випадку слід визнати, що і влада царевбивць, узурпаторів і навіть повсталого народу також походить від бога.

Намагаючись виправдати широкі повноваження людей правлячих, він ділить їх на «дурних» і «мудрих», причому завданням других є встановлення правил поведінки. Характеризуючи ці правила, Томазій один з перших спробував встановити відмінність між правом і моральністю, вважаючи, що головне зло випливає з дурості людей, — порушення внутрішнього і зовнішнього миру. Завдання мудрих полягає у відновленні миру. Для його вирішення існують два засоби — рада і наказ: перший переконує, другий примушує. Норми права відрізняються від норм моральності за ознакою примушення.

Це розмежування мало політичний смисл, особливо в умовах Німеччини, оскільки в певній мірі виражало певний протест ідеологів німецької буржуазії проти адміністративної системи держави, котра старанно опікала підлеглих в межах не тільки суспільного, але й приватного життя.