Історія політичних вчень - Безродний Є. Ф., Уткін О. І. 2006

Розділ ХІ. Політичні вчення ідеологів абсолютизму в Німеччині XVII-XVIII століть
Політичні погляди Самуеля Пуфендорфа

Система поглядів Пуфендорфа на суспільство і право побудована на ідеалістичній основі і становить собою своєрідне поєднання ідей Декарта, Гуго Гроція, Гоббса і Спінози. Пуфендорф намагається пристосувати вчення природного права до специфічних умов Німеччини з тим, щоб виправдати феодальні порядки і абсолютизм князів. В своєму розумінні сутності держави і процесу її утворення Пуфендорф дотримується договірної теорії, частково приєднуючись до Гоббса і трактуючи сутність влади та її взаємовідносини з громадянами в дусі виправдовування князівського абсолютизму. Пуфендорф заперечує середньовічні теорії про утворення держави — патріархальної, патрінональної та теологічної. Але робить це для того, щоб знайти більш раціональні підстави для виправдовування князівського абсолютизму і збереження в Німеччині феодальних відносин.

Основними ознаками держави, за його вченням, є її верховенство, незалежність і необмеженість. Носій верховної влади не підзвітний за свої дії, стоїть вище законів і не підлеглий їм. Всі сторони верховної влади нерозривно зв’язані між собою і повинні бути зосереджені в руках однієї особи або в зборах осіб. Щодо питання про форми держави, то Пуфендорф віддає перевагу монархії з тих міркувань, що влада в монархії не стиснута умовами місця і часу. Він стоїть за недоторканість влади німецьких князів та обмеження влади імператора курфюрстами в тому вигляді, як це встановилося в Німеччині після «Золотої булли» 1356 року, відповідно до якої імператор обирався курфюрстами. Пуфендорф не припускає ніякого опору і непідкорення верховній владі, котру він вважає священною і недоторканою.

Піддані повинні терпляче переносити всі утиски і капризи господарів. Якщо навіть це стає нестерпним, то він рекомендує підлеглим або переносити випробування, або втікати від господаря, але ні в якому разі не витягати проти нього меча. Він пропагує тільки деяке обмеження влади господаря становим представництвом. Названі погляди Пуфендорфа свідчать про особливості німецької школи природного права з її приклонінням перед князівським абсолютизмом. В той же час він вимагає, щоб державним віросповіданням була так звана природна релігія, тобто віра в єдиного бога, творця і правителя світу. Церква повинна бути вільною організацією без примусової влади, але державі належить право спостереження за церквою, щоб вона служила її інтересам. Пуфендорф повністю використовує вчення природного права для виправдовування князівського абсолютизму, рабства, кріпосництва в умовах феодальної Німеччини.