Історія політичних вчень - Безродний Є. Ф., Уткін О. І. 2006

Розділ ХІ. Політичні вчення ідеологів абсолютизму в Німеччині XVII-XVIII століть
Особливості політичних поглядів Ротфіда Вільгельма Лейбніца

Видатне місце серед представників школи природного права Німеччини ХVІІ-ХVIII ст. посідає німецький філософ-ідеаліст, математик, фізик, мовознавець Лейбніц (1616-1716). З 1676 року перебував на службі у ганноверських герцогів. Засновник і голова (з 1700 р.) Бранденбурзького наукового товариства (пізніше — Берлінська Академія наук), володів енциклопедичними знаннями. Йому нарівні з Ньютоном належить честь відкриття диференціального обчислення. Філософія Лейбніца розкриває яскраве вираження ідеалізму побудованого на раціоналістичному методі. На відміну від інших представників школи природного права Лейбніц першим виявив спробу поставити питання про історію права. На його думку, керівним принципом історії права повинно бути твердження, що історичний процес — не накопичення випадковостей, а планомірний розвиток певних початків. В історії діє закон безперервності руху. Розвиваючи вчення про право, Лейбніц не дає чіткого уявлення про межі права і моральності, змішує їх в загальне поняття природного права.

Вчення Лейбніца про право пронизане ідеалізмом і теологією. Справжнє існування правового ідеалу, на його думку, можливе тільки в потойбічному житті. Лейбніц пристосовує державу до умов політичної роздрібленності Німеччини і князівського абсолютизму. Він заперечує ідею єдності і неподільності суверенітету в розумінні Бодена і намагається довести, що сутності верховної влади ніскільки не суперечить поділ її між кількома особами. Це твердження Лейбніца було спробою виправдати становище, що склалося в Німеччині після Вестфальського миру, тобто прагнення князів забезпечити свою повну незалежність від імператорської влади. Отже, у вченні Лейбніца поряд з прогресивною ідеєю про розвиток права виступають ідеалізм, теологія і примирення з існуючим в Німеччині політичним ладом.