Основи філософських знань

Розділ перший - ОСНОВНІ ЕТАПИ РОЗВИТКУ ФІЛОСОФІЇ

ГЛАВА ДРУГА - РОЗВИТОК ФІЛОСОФСЬКИХ ЗНАНЬ В УКРАЇНІ - 2. Філософська культура України в XV — XVII ст.

Релігійні полемісти.

До блискучої плеяди релігійних полемістів належать Захарій Копистенській та Стефан Зізаній — палкі та пристрасні проповідники та захисники українського православ'я. Своїми промовами в церквах та міщанських домах, на ярмарках та дорогах полемісти приваблювали на свій бік простий люд. У боротьбі проти наступаючого католицизму Стефан Зізаній використовував навіть протестантську теорію про «папу — антихриста», за що засуджений уніатським собором, але виправданий православ'ям. Прихильники католицизму та уніатства бачили в Стефані Зізанії серйозного супротивника і не раз посягали на його життя.

Визначним релігійним філософом тоді в Україні вважався Кирило Ставровецький. Йому належать талановиті полемічні твори: «Зерцало Богослов'я», «Вчительське Євангеліє», «Перло багатоцінне». У них проглядається цілісний світогляд та намагання науково обґрунтувати походження людини, її життя. Погляди Кирила Ставровецького діалектичні, різко протиставляється невидимий світ (Бога) та видимий світ. Видимий світ складається з чотирьох елементів, кожному з яких, як і в Аристотеля, відводиться своє особливе місце у світі: у центрі розташовується Земля, навколо неї Повітря та Вода, зовнішню сферу займає Вогонь. Тіло людське також створено з чотирьох елементів видимого світу, а безсмертна та невидима душа живе у тілі як Бог у світі. Як у небі живе Бог, так і у верхньої частини людини живе Розум, який є невидимим, безсмертним, вічним. Подвійне і психічне життя людини, тому що людські душевні здібності: воля, радість, любов, розум та інше підкорені розуму. Розум береться людиною ззовні, а розум сам із себе породжує життя та розум. У такому світогляді Кирила Ставровецького проглядається ніби зародок ряду вчень, що зустрічаються пізніше у багатьох українських митців. Тут і уявлення про людину як мікрокосмос, тут і думка про подвійність психічного існування людини та уявлення про те, що знання народжується душею із самої себе. Допускаємо, що джерело такої думки — Святе Писаніє та антична філософія. В інших працях Кирило Ставровецький розвиває основні ідеї християнської етики. Його ідеї визнані неправославними в Україні і в Росії, однак це не заважало їх впливу на духовне життя України.

Отже, в XVI ст. в Україні сформувалась професійна філософія. Та на думку дослідника історії філософії в Україні Дмитра Чижевського, «самостійної філософської творчості цей період не дав. Але саме засвоєння хоч якихось основ філософської науки, традицій філософського навчання, філософського мислення саме собою є велика цінність». Такі основні риси українського Ренесансу XV — XVI ст. Поява до початку XVIII ст. в Україні елементів капіталістичних виробничих відносин неминуче мала вплив і на духовне життя суспільства, обумовила розвиток ідей Просвітництва. Просвітництво — це антифеодальна ідеологія періоду становлення капіталізму, за якою подолання феодальних відносин та встановлення нового суспільного ладу можливо лише з допомогою реформ та освіти. Виділяється раннє та пізнє Просвітництво. В Україні раннє Просвітництво зароджується як синтез двох попередніх соціально-політичних рухів: гуманізму та реформації. Для раннього Просвітництва характерні специфічні риси: виникнення та закріплення однієї з провідних ідей — залежності суспільного прогресу від зростання освіти; розмежування сфер мислення та духовного відображення філософії та релігії; посилення інтересу до пізнання природи, розвиток натурфілософії. Формування філософського світогляду прогресивних діячів в Україні почалось у другій половині XVII ст. Це період активного осмислення західноєвропейської культури. Деякі просвітителі вважали необхідним пристосувати до «світу і розуму» та активної наукової творчості трудовим народ і тим самим стимулювати процес.