Основи філософських знань

Розділ перший - ОСНОВНІ ЕТАПИ РОЗВИТКУ ФІЛОСОФІЇ

ГЛАВА ДРУГА - РОЗВИТОК ФІЛОСОФСЬКИХ ЗНАНЬ В УКРАЇНІ - 2. Філософська культура України в XV — XVII ст.

Філософія Івана Вишенського.

Видатний український письменник та релігійний митець Іван Вишенський — молодший сучасник Герасима Смотрицького. Свій палкий темперамент Іван Вишенський повністю проявив у боротьбі проти посилення в Україні католицьких та уніатських впливів. Монах — аскет усім серцем болів за свою вітчизну, палко виступав проти егоїзму, продажності панівних класів, картав гордовитість панів, неуцтво владик, заступався за пригнічені народні маси, але ліки від усіх бід бачив у повороті до старих традицій та рішуче виступав проти реформ в суспільстві, проти світської філософії. Бичуючи «поганські хитрощі володарів» у вигляді «граматик, риторик, діалектик та інших коварств», яким вчили в єзуїтських школах католицькі проповідники, Іван Вишенський закликав читати Святе Писаніє та богословські книжки: «Псалтир..., Євангеліє та інше те, що церкві належить, та бути простим богоугодником та життя вічне здобути, аніж постигнути Аристотеля та Платона, філософом мудрим в житті зватися та до гієни дійти — поміркуй». Викриваючи «зле буття дворян», їх туніядство та бездіяльність, Іван Вишенський пропагував ідею рівності всіх людей. Він є одним з перших прихильників возз’єднання України з Росією. Його релігійно-філософські ідеї висловлені у творах «Писання до всіх взагалі в Лядській землі живучих», «Загадка філософам латинським», «Писання втеклим від православної віри єпископам» та інші.





Перша публікація: 01/01/2008

Останнє оновлення: 30/12/2023

Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.

Що було опрацьовано:

  • усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
  • редакційне упорядкування змісту;
  • уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
  • перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.

Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.