Теорія і методологія географічної науки - Мирослава Влах 2018

Системна методологія і теоретизація географії
Головні системні категорії географічної науки

Планета Земля як реальна, матеріальна, природна, відкрита, велика, самоорганізована, складна, самокерована, активна, динамічна система.

Системна організація об'єктів дослідження географічної науки.

Системні атрибути складних об'єктів дослідження географічної науки: поділ об'єкта дослідження на елементи, виникнення між елементами різноманітних зв'язків і відношень, виконання елементами (групами елементів) певних функцій відповідно до рівня субординації, емерджентність.

Нестроге дотримання в географії кваліфікаційних ознак системи і комплексу (для прикладу, природно-територіальна система, природно-територіальний комплекс; агропромисловий комплекс, агропромислова система тощо).

Об'єктні системні поняття:

✵ природнича географія: геосистема (В. Сочава, 1963, 1978; Ю. Саушкин, А. Смирнов, 1968; Э. Алаев, 1983; А. Ретеюм, 1988; В. Малашенков, 1993; В. Николаев, 2005; А. Ласточкин, 2011, 2016; R. Christopherson, 2014), природно-територіальний комплекс (Г. Міллер, В. Петлін, 1985; О. Маринич, 1993; Г. Міллер, В. Петлін, А. Мельник, 2002; С. Міхелі, 2002), морфогеосистема(R. Huggett, 2007; В. Палієнко, 2015), басейнова система (річково-басейнова система — О. Степанів, 1948; А. Ковальчук, І.Ковальчук, 2016; озерно-басейнова система — R. Wetzel, G. Likens, 2000; I. Kovalchuk, V. Martyniuk, 2015), кліматична система (P. Loubere, 2012; С. Степаненко, 2013; World Meteorological Organization, 2015), біогеоценоз (В. Сукачов, 1949; R. Huggett, 1998; С. Кукурудза, 2006), екосистема (М. Голубець, 2000), екогеосистема (А. Исаченко, 2003), геоекосистема (П. Шищенко, О. Гавриленко, 2017), реґіональна гідрохімічна система (С. Сніжко, 2002, 2006) та ін.;

✵ суспільна географія: територіально-виробничий комплекс (Н. Колосовский, 1947, 1958; П. Алампиев, 1963; А. Ващенко, 1965, 1981; М. Шарыгин, 1975, 1984, 2008; О. Шаблій, 1976, 2001, 2003, 2012; Ф. Заставний, 1979; А. Топчиев, 1979, 2002, 2009; Э. Алаев, 1983; С. Іщук, 1993, 2006), суспільно-територіальний комплекс (Р. Кабо, 1947; О. Паламарчук, 1993), міжгалузевий територіальний комплекс (О. Шаблій, 1976, 2001, 2003, 2012, 2015, Кн. 1), приморський господарський комплекс (А. Топчиев, А. Полоса, 1987), суспільно-географічний комплекс (М. Пістун, 1996), суспільно-географічна система (І. Дудник, О. Борисюк, 2015), кластер (M. Porter, 2000; P. Cooke, 2002), ландшафтно-урбанізаційна система (О. Дмитрук, 2004), природосоціогосподарська система (Л. Гринів, 2016), геодемографічна система (К. Сегіда, 2017) та ін.;

✵ загальна географія: геотехнічна система (В. Преображенский, 1978), соціогеосистема (Л. Нємець, 2003; К. Нємець, Л. Нємець, 2012), соціоприродна система (С. Сонько, 2003), геосоціосистема (М. Голубець, 2014).

Синонімія як особливість об'єктних системних категорій географічної науки (рис. 31).

Рис. 31. Головні об'єктні системні категорії географічної науки: синонімічний ряд

Об'єктні системні категорії природничої географії

Еволюція змісту поняття геосистема від природничого (В. Сочава, 1963, 1978) до загальногеографічного трактування (Ю. Саушкин, А. Смирнов, 1968; В. Малашенков, 1993; А. Ласточкин, 2011, 2016).

Геосистема — природно-географічна єдність усіх можливих категорій: від планетарної геосистеми (географічної оболонки або географічного середовища загалом) до елементарної геосистеми (фізико-географічної фації), матеріальне вираження цілісності географічної оболонки та окремих її ділянок (В. Сочава, 1978).

Геосистема — система, у якій відношення між елементами опосередковані геоторією (територією, акваторією та ін.) Э. Алаев, 1983).

Геосистема — функціонально цілісне просторово-часове утворення взаємодіючих структурних частин (В. Малашенков, 1993).

Два аспекти поняття геосистеми у загальній теорії геосистем: пізнавальна конструкція для вивчення об'єктів загалом; формалізована модель конкретного об'єкта системи (на карті, профілі, при описі) (А. Ласточкин, 2011).

Види геосистем: нуклеарна геосистема, геоінформаційна система, хоріон, геоформація, геохолон та ін.

Нуклеарна геосистема (лат. nucleus — ядро) — природне чи природно-антропогенне утворення, яке складається з ядра і навколишніх сфер (полів) речовинного, енергетичного і інформаційного впливу (В. Николаев, 2005).

Учення про геосистеми, які складаються з ядра і його полів, створив А. Рєтєюм, який запропонував називати їх хоріонами. Ядро (тектонічні структури, форми рельєфу, водойми, рослинні угруповання та інші природні об'єкти; фація, урочище, ландшафт, інші фізико-географічні єдності) має підвищений речовинно-енергетичний, інформаційний потенціал, що дає йому змогу створювати оболонку (поле) латерального впливу (А. Ретеюм, 1988).

Геоінформаційна система — система для отримання, використання, зберігання, управління або опрацювання просторової інформації (T. Fik, 2000); система управління просторовими даними та асоційованими з ними атрибутами, що забезпечує можливість використання, збереження, редагування, аналізу та відображення географічних даних (https://uk.wikipedia.org/Геоінформаційна_система).

Геоформація — сукупність різноупорядкованих геосистем, що розвиваються в єдиних просторово-часових (формаційних) полях (В. Малашенков, 1993).

Геохолон (англ. holon — дещо, що водночас є і цілим саме собою й частиною чогось ще) — цілісна складова географічного середовища, що демонструє складну поведінку у відповідь на зміни довкілля; індивідуалізована географічна одиниця, що здатна відтворювати режим на певному ієрархічному рівні в умовах обмежених ресурсів шляхом координації з іншими геохолонами (О. Ковальов, 2011).

Дефініція поняття природно-територіальний комплекс (ПТК) у працях Г. Міллера, В. Петліна (1985); О. Маринича (1993); Г. Міллера, В. Петліна, А. Мельника (2002); С. Міхелі (2002) та ін.

Природні територіальні комплекси — закономірно побудовані системи взаємопов'язаних компонентів природи (гірських порід, повітря, вод, рослинності і тваринного світу), які утворюють на поверхні Землі певні територіальні одиниці, єдності, окремості з більш-менш чітко вираженими межами. Як синонім до поняття ПТК часто використовують терміни географічний комплекс (геокомплекс), природна територіальна одиниця, природна територіальна єдність, ландшафтна система, ландшафтний комплекс, геосистема та ін. (Г. Міллер, В. Петлін, А. Мельник, 2002).

Об'єктні системні категорії суспільної географії

Синонімія як особливість головних об'єктних системних категорій суспільної географії. Еволюція змісту головних об'єктних системних категорій суспільної географії від виробничої до інтеґральної суспільно-географічної сутності.

Періодизація розвитку системної суспільно-географічної термінології (М. Влах «Терміносистема ...», 2016):

✵ перший період (до 60-х років XX ст.). Концепція територіальних виробничих комплексів як поєднань підприємств, для яких територіальна спільність компонентів — додатковий фактор підвищення економічної ефективності виробничого процесу; скорочення транспорних витрат; раціонального використання усіх видів місцевих ресурсів; створення оптимальних умов для поєднання галузевого (міжгалузевого) і територіального планування і управління (Р. Кабо, 1947; Н. Колосовский, 1947, 1958, 2006; Ю. Саушкин, 1958 та ін.);

✵ другий період (1960 — 1980). Концепція територіальних соціально-економічних систем як економічно та соціально ефективного поєднання виробничих і соціальних елементів, що залучені у реґіональні процеси суспільного відтворення та характеризуються ієрархічною упорядкованістю, територіальною соціально-економічною цілісністю розвитку, складністю, полікомпонентністю, відкритістю, динамізмом і рівновагою з довкіллям, керованістю соціально-економічних процесів тощо (О. Ващенко «Питання формування внутрірайонних виробничих комплексів Львівського економічного району», 1964; М. Пістун, 1972; М. Паламарчук, К. Тащук, 1974; М. Шарыгин, 1975; О. Шаблий, 1976; Ф. Заставний, 1979; А. Топчиев, 1979 та ін.);

✵ третій період (1980—2000). Концепція територіальних суспільних систем як форм просторово-часової організації суспільства, які включають, окрім виробничої і соціальної, екологічну, духовну, психологічну й інші складові людського буття (О. Топчієв, 1982, 1988; А. Топчиев, А. Полоса, 1987; М. Долішній, 1991; С. Іщук, 1993; «Географічна енциклопедія України», Т. 3, 1993; О. Шаблій, 1994, 2001; М. Пістун, 1996; А. Голиков, Я. Олійник, А. Степаненко, 1997; М. Паламарчук, О. Паламарчук, 1998; Л. Шевчук, 1997 та ін.);

✵ четвертий період (з 2000 р.). Поширення загальногеографічної теорії територіальних систем на інші сфери наукового пізнання — економіку, просторовий розвиток, історіософію, теософію, культурологію та ін. (М. Долішній, М. Стадницький, А. Загородиш, 2003; В. Захарченко, 2004; Є. Качан, Т. Царик, Д. Ткач, 2005; У. Садова, 2005; Б. Заблоцький, 2007; С. Дорогунцов та ін., 2008; С. Щеглюк, 2008; Л. Шевчук, 2011, С. Іщук, 2016 та ін.).

Прикладний потенціал поняття кластер.

Кластер (англ. cluster — гроно, група, скупчення) — географічне зосередження взаємодіючих підприємств, спеціалізованих постачальників, сервісних установ, підприємств суміжних галузей, асоційованих інституцій (наприклад, університетів, агенцій зі стандартизації, торговельних спілок), які конкурують, однак і співпрацюють у певній галузі. Географічний масштаб кластера може змінюватися від окремого міста чи штату до рівня країни, чи навіть групи сусідніх країн. Кластери можуть сформуватись у різних видах діяльності; вони є у сільській місцевості і в містах, у розвинених країнах і країнах, що розвиваються (M. Porter «Location, Clusters and Company Strategy», 2000); географічно близько розташовані фірми, що мають вертикальні і горизонтальні зв'язки, використовують місцеву інфраструктуру підтримки підприємництва, мають спільне бачення розвитку бізнесу, яке базується на конкуренції та співпраці у певній ринковій сфері діяльності (P. Cooke «High Technology Clustering in Cambridge», 2002).

Порівняння системних суспільно-географічних понять ТВК і кластер: спільні риси — територіальність, взаємозалежність і взаємопов'язаність компонентів; відмінні риси — належність до різних стадій розвитку суспільства (ТВК — індустріальна стадія, кластер — постіндустріальна), наявність внутрішнього конкурентного середовища (кластер).

Практика використання поняття кластер в IT-сфері (Л. Шевчук «Формування і розвиток ІТ-кластеру в Україні: проблеми і перспективи», 2015), у природоохоронній діяльності (К. Андрющенко «Природоохоронні кластери в курортно-рекреаційній сфері АР Крим», 2008), у метеорології («Clusters (supercell mesocyclone) of the Mesoscale Convective System», World Meteorological Organization, https://www.wmo.int) та ін.

Об'єктні системні категорії загальної географії

Інтеґраційні процеси географічної науки і формування загальногеографічних системних категорій (геотехнічна система, соціо-природна система, соціогеосистеми, геосоціосистема).

Геотехнічна система — геосистема, що складається з елементів як природного, так і антропогенного походження, а взаємодія обох груп елементів є однією з умов її функціонування (В. Преображенский, 1978).

Соціо-природна система — синергетичне поєднання природних і соціальних компонентів, яке розвивається за власними законами, що відмінні від законів розвитку природи і суспільства, взятих окремо, або механічно припасованих одне до іншого. Значною мірою, вживаючи поняттєвий апарат синергетики, — це емерджентна система (С. Сонько, 2003).

Соціогеосистема — гетерогенна система, яка містить різні за рівнем узагальнення та ієрархії соціальні елементи або підсистеми, а також техногенні, мінеральні та біогенні елементи (підсистеми), що перебувають у взаємодії через потоки речовини, енергії та інформації в географічному просторово- часовому континуумі (Л. Нємець, 2003).

Геосоціосистема — просторово відмежована система, в якій функціонально поєднано екологічний, соціальний, економічний, демографічний, гуманітарний, технічний та інші блоки, у яких відбуваються усі організовані й реалізовані людьми екологічні, соціально-економічні, демографічні, інформаційні та інші процеси (М. Голубець, 2014).