Курс лекцій з географії світового господарства - С. І. Сюткін 2020
Розділ 2. Основні галузеві системи світового господарства
Тема 9. Лісопромисловий комплекс
Здавна люди будували житло, виготовляли меблі, посуд та інші предмети побуту, різноманітні засоби праці й транспортні засоби з деревини. Тривалий час дрова були доступним і дешевим джерелом теплової енергії. Тому-то лісозаготівля й деревообробка стали одними із найстаріших та найпоширеніших галузей господарства.
З розвитком науки і технологій деревина частково поступилася місцем іншим конструкційним матеріалам (металам, залізобетону, пластмасам), тому сфера її використання значно звузилася. Але і сьогодні з дерева виготовляють чимало будівельних матеріалів і меблів, паркет, фанеру, сірники, папір, картон, хімічні препарати тощо.
Лісова і деревообробна промисловість перетворилася на складну сукупність галузей, які здійснюють заготівлю, комплексну механічну і хімічну обробку й переробку деревини. З огляду на це, сучасний лісопромисловий комплекс включає в себе лісозаготівельну, деревообробну (лісопильну, виробництво будівельних конструкцій, деревоволокнистих плит (ДВП), деревостружкових плит (ДСП), фанери і меблів), целюлозно-паперову (виробництво целюлози1, паперу, картону) і лісохімічну (виробництво деревного вугілля, формаліну, каніфолі, скипидару, етилового та метилового спиртів) промисловість. Названий комплекс в широкому розумінні повинен включати в себе і лісове господарство (зокрема лісовідновлення), але останнє не є галуззю промисловості, тому в цій ситуації можливе використання терміну «лісовиробничий комплекс».
Географія лісової та деревообробної промисловості світу багато в чому визначається розміщенням лісових ресурсів. На земній кулі існує два лісових пояси (див. тему 3) — північний і південний.
Північний лісовий пояс охоплює тайгові райони Євразії та Північної Америки. Заготовлюється тут переважно хвойна деревина, яка потім переробляється на брус, дошки, деревні плити, целюлозу, папір, картон. Для багатьох країн північного поясу (Росія, США, Канада, Швеція, Фінляндія) лісова і деревообробна промисловість є важливою галуззю міжнародної спеціалізації.
У південному лісовому поясі заготовлюється переважно листяна деревина. Найбільшими запасами деревини володіють країни Південної Америки (особливо - Бразилія), Тропічної Африки (Нігерія, Камерун, ДР Конго та інші), Південно-Східної Азії (Індонезія, Малайзія, Лаос, Камбоджа). Значна частина заготовленої в цих країнах деревини йде на дрова, а також експортується до Японії і країн Західної Європи.
У лісопромисловому комплексі сьогодні простежується наступна закономірність: чим вищий ступінь переробки деревини, тим більшою є частка високорозвинених країн на світовому ринку. Країни «третього світу» залишаються переважно постачальниками сировини, а не виробниками кінцевої продукції.
Нині у світі заготовляють близько 4,5 млрд. м3 деревини на рік. Обсяги лісозаготівлі щорічно зростають на 50 млн. м3. Близько 15% світового обсягу заготівлі деревини припадає на Росію. Широкомасштабні лісозаготівлі ведуться у США, Канаді, Бразилії, Китаї, Венесуелі, Колумбії, Перу, Болівії, Індонезії, Малайзії, ДР Конго, Нігерії, Камеруні тощо.
Разом з тим, в останнє десятиліття географія лісозаготівлі почала змінюватися. Відомі на весь світ постачальники хвойної деревини, зокрема скандинавські країни, стали імпортувати тропічну деревину. Наприклад, Норвегія освоює переробку евкаліпту. Пояснюється це високим попитом на тропічну «кольорову» сировину (червоне, жовте, ебенове дерево), яку використовують для меблевої промисловості та внутрішніх оздоблювальних робіт.
Високі темпи вирубування при обмеженості лісових запасів призвели до змін в характері сировини лісозаготівельної промисловості, зокрема, розширення плантаційних насаджень, які в багатьох випадках успішно замінили природні лісові масиви. Завдяки цьому тепер хвойною деревиною себе стали забезпечувати ФРН, Франція, Італія, Японія. Штучні лісові насадження з’явилися навіть в Австралії та Бразилії.
Змінам в географії лісопромислового комплексу сприяє й збільшення виходу продукції з кожного кубометра деревини та скорочення кількості відходів. Глибина переробки деревини в Японії, США, Канаді, ФРН, Швеції наблизилася до 100% (використовуються гілки, коріння, кора, листя, тирса тощо), тоді як для країн «третього світу» і Росії цей показник залишився в межах 20-30%.
Початковим етапом використання деревини слугує її механічна переробка, зокрема виробництво пиломатеріалів (близько 500 млн. м3 щорічно). Найбільші центри лісопиляння, як правило, розташовуються в лісозаготівельних районах, але можливі виключення, пов’язані з дешевизною транспортування (наприклад, річковий лісосплав). Світовий рейтинг виробників пиломатеріалів очолюють Китай, США, Канада, Росія, Бразилія, Японія, Індія, ФРН, Франція, Швеція. Лісопиляння слугує базою для подальшої обробки деревини (домобудування, виробництва фанери, меблів, сірників, дерев’яної тари, музичних інструментів, лиж, ключок та інших спортивних товарів тощо).
Деревообробна промисловість деяких невеликих країн може бути вузько- спеціалізованою на виробництві певної продукції. Наприклад, Австрія і Португалія займають провідні місця за обсягами виготовлення фанери і ДВП, Бельгія — ДСП, Швеція — сірників2, Чехія — сірників і олівців, Швейцарія — акустичних музичних інструментів, Фінляндія й Австрія — спортивного інвентарю (австрійський бренд «Fisher» володіє Мукачівською лижною фабрикою в Україні). Виготовлення діжок, бочок, цеберок та інших бондарних виробів — це спеціалізація Франції, Іспанії, Португалії, якоюсь мірою й України (недарма в країні поширені прізвища типу Бондаренко і Бондарчук).
Меблева промисловість має значні темпи зростання внаслідок збільшення чисельності населення світу та поступового підвищення якості життя. 31
Світовий ринок меблів (офісних, домашніх, медичних, шкільних) оцінюється у 350 млрд. $ щорічно. На меблевих підприємствах працює майже половина зайнятих у лісопромисловому комплексі.
Якщо до ХХ століття меблі виготовляли виключно з цілих дошок, то сьогодні — переважно з ДСП. Виробництво дорогих елітних меблів передбачає наступне покриття шаром природної деревини завтовшки 2-3 мм (шпоном). Цей шпон найчастіше виробляється з цінних порід твердої тропічної деревини (80% меблевого шпону на світовий ринок постачає Бразилія). Популярними також є м’які та скляні меблі (останній факт ставить під сумнів коректність віднесення меблевої промисловості до лісопромислового комплексу).
Очолюють список найбільших продуцентів меблів (за вартістю виробленої продукції) високорозвинені країни — США, ФРН, Італія, Японія, Канада, Швеція, Фінляндія, Франція, Великобританія. Велике значення в цій групі країн мають дизайнерські (художні) меблі на індивідуальне замовлення. До світової «десятки» потрапляє також Китай, де представлене масове стандартизоване виробництво, зорієнтоване як на місткий внутрішній ринок, так і на експорт.
Низка країн «третього світу» спеціалізується на виробництві легких плетених або різьблених меблів ручної роботи (Єгипет, Індонезія) завдяки низькій вартості робочої сили. В деяких країнах цей вид діяльності використовується з метою балансування зайнятості населення в умовах сезонності сільськогосподарської праці. «Столицею» українського лозоплетіння є закарпатське село Іза, а в Сумській області цей народний промисел представлений в селі Боромля.
Виробництво меблів вимагає кваліфікованої робочої сили, та й перевезення готових меблів є дорожчим за перевезення деревини, тому меблева промисловість тяжіє до споживача (великих населених пунктів).
Целюлозно-паперова промисловість відноситься до числа найбільш матеріаломістких галузей світового господарства (для виробництва 1 тони целюлози потрібно 5 м3 деревини і 350 м3 води).
За масштабами хімічної переробки деревини провідні місця належать США і Канаді. Ці дві країни виробляють половину світових обсягів целюлози. Наступні позиції займають Японія, Швеція, Фінляндія, Китай, Росія, ФРН. З країн південного лісового поясу тільки Бразилія робить помітний внесок у світове виробництво целюлози (4%).
США є світовим лідером з виробництва паперу і картону. Найближчими їх конкурентами стали Японія, ФРН, Канада і Китай. Але після перерахунку обсягів виробництва на 1 мешканця на чільні позиції в світі виходять Фінляндія3, Швеція, Австрія і Канада. Канада є найбільшим як валовим, так і душовим виробником газетного паперу, а Фінляндія - офісного. Всі високорозвинуті країни виробляють багато пакувального паперу.
Створення інтер’єрів сучасних квартир і офісів важко уявити без використання різноманітних шпалер. І хоча придумали їх на Сході (Китай, Японія), сьогодні лідерами шпалерної галузі стали європейські виробники (ФРН, Франція, Італія, Великобританія, Бельгія, Швеція, Фінляндія).
У наш час частину целюлози і паперу навчилися отримувати з недеревної (альтернативної) сировини: Китай і В’єтнам — з рисової соломи, Індія - бамбуку, Бангладеш - джуту, Танзанія — сизалю, Бразилія і Куба — відходів переробки цукрової тростини, Румунія — очерету дунайських плавнів. Зростає значення вторинної сировини (1 т макулатури дозволяє зберегти 4 кубометри деревини).
Важливими видами продукції лісохімії є деревне вугілля, гідролізний спирт, скипидар, дьоготь, гліцерин, кормові дріжджі. Лісохімічні підприємства часто розташовуються поблизу центрів лісопиляння, оскільки використовують відходи виробництва цієї галузі лісопромислового комплексу: наприклад, із дубової кори отримують дубильні речовини, із соснової живиці - каніфоль і скипидар, з хвої вилучають ефірні речовини.
Отримання деревного вугілля шляхом піролізу (термічного розкладання деревини без доступу повітря) — одна з найдавніших людських технологій. Традиційне використання цього палива пов’язано із виплавкою пластичного чавуну і ковальською справою, коптінням харчових продуктів (в Данії поширений вислів «Оселедець з’їв наші ліси»), виготовленням сорбентів тощо. Деревне вугілля має високу тепловіддачу, нездатне до самозагоряння, під час горіння не утворює диму і чадного газу, тому широко використовується в побуті (каміни, мангали, грилі, барбекю). Абсолютний світовий лідер продукування деревного вугілля - Бразилія.
Навіть з попелу і золи рослин добувають корисний компонент — карбонат калію (поташ), який застосовується у виробництві мийних засобів, слугує сировиною для виробництва оптичного скла, в харчовій промисловості зареєстрований в якості харчової добавки Е 501, а в сільському господарстві використовується як цінне калійне добриво.
В сучасному світовому господарстві найбільшим валовим виробником і одночасно найзначнішим експортером продукції лісопромислового комплексу за вартісними показниками стали США. Роль України в світі за цими показниками є незначною. Це пояснюється як виснаженістю ресурсної бази внаслідок її тривалої експлуатації (українські землі в складі різних держав століттями постачали на світовий ринок деревне вугілля і поташ, що підтверджується навіть місцевою топонімікою: «Буда» — це поташний завод), так і значними площами з радіоактивним забрудненням після аварії на Чорнобильській АЕС. Власне й сам показник лісистості території України (16%) є значно меншим від середньосвітового (30%) та відстає від науково обґрунтованих норм (20%), а в структурі лісових насаджень переважають молоді та середньовікові.
Висновки:
1. Лісопромисловий комплекс має складну внутрішню структуру. Його базовими галузями є лісозаготівля та механічна обробка деревини (лісопиляння). У більш глибокій обробці деревини беруть участь сірникова, фанерна, паркетна, столярна, меблева та інші галузі. Хімічною переробкою деревини займаються целюлозно-паперова і лісохімічна промисловість.
2. До складу лісовиробничого комплексу пропонується включати і лісове господарство з метою повноцінної компенсації вирубки лісів обов’язковими лі- совідновлювальними роботами.
3. Лісозаготівельна промисловість із сезонної перетворилася на сучасну галузь з постійними кваліфікованими кадрами і якісною технікою. Сьогодні все частіше об’єктами лісозаготівлі стають не природні ліси, а скороспілі плантаційні насадження. Світовими лідерами за валовими обсягами лісозаготівлі є Росія, США і Канада.
4. Механічна обробка деревини готує її для подальшого використання. У виробництві пиломатеріалів чільні позиції займають Китай, США і Канада.
5. Найбільш рентабельною складовою лісопромислового комплексу є меблева промисловість, в ній зайнято найбільше працівників. Світовими лідерами у виробництва меблів всіх типів, незважаючи на конкуренцію з боку Китаю, залишаються США, ФРН та Італія.
6. Целюлозно-паперова промисловість поєднує складні хімічні технології з механічною обробкою деревини, тому краще представлена у високорозвинених країнах. За валовими показниками світовим лідером є США, за душовими — Фінляндія.
7. Сучасні лісохімічні технології дозволяють утилізувати відходи лісопиляння й деревообробки, отримуючи при цьому цінну сировину для фармацевтичної, косметичної, харчової промисловості, військового та сільськогосподарського виробництва. На жаль, вони використовуються переважно високорозвиненими країнами.
8. Серйозні екологічні проблеми лісопромислового комплексу пов’язані з постійним зростанням масштабів заготівлі деревини, слабким використанням відходів лісозаготівлі та лісопиляння, недостатніми обсягами лісовідновлення, а також забрудненням довкілля відходами целюлозно-паперового виробництва.
9. Україна на світовому ринку лісопромислової продукції відіграє незначну роль, що пов’язано з лісодефіцитністю нашої держави та переважно екологічним спрямуванням національного лісового господарства.
10. Найпотужніший національний лісопромисловий комплекс з найбільшими обсягами експорту функціонує у США.
1 Целюлоза — це тверда волокниста речовина, з якої складаються стінки рослинних клітин. Целюлозу переробляють на папір, целофан, ацетатний шовк, віскозу, лаки, емалі, бездимний порох тощо. В результаті кислотного гідролізу целюлози отримують спирт (1 т целюлози може замінити собою 1,5 т картоплі або 0,7 т зерна).
2 Саме у Швеції 1855 року почали виробляти перші безпечні (безфосфорні) сірники. Сьогодні крім звичайних побутових сірників виробляються також спеціальні — сигнальні, термічні, фотографічні, мисливські, штормові.
3 У світі виробляється 45 кг паперу в розрахунку на особу, а в Фінляндії цей показник становить 1400 кг.
