Економічний енциклопедичний словник - Мочерний С.В. 1995

«Тіньова» економіка

«Тіньова» економіка — вид економічної діяльності, спрямованої на отримання заборонених доходів, ухиляння від державного, наддержавного і громадського контролю та сплати податків при здійсненні легальних видів економічної діяльності. Основними складовими «Т."е. є: 1) «підпільна економіка» — економічна діяльність різних суб'єктів господарювання, в т.ч. підприємницька, спрямована на задоволення індивідуальних, колективних і суспільних потреб, що здійснюється у не контрольованих державою формах з метою привласнення різних видів не контрольованого доходу та ухиляння від сплати податків та інших обов'язкових платежів, нелегальне виробництво товарів і послуг; 2) фіктивна економіка, економічна діяльність, у т.ч. підприємницька, пов'язана з шахрайством (виготовленням і збутом фальшивих грошей, цінних паперів, кредитних карток та інших платіжних документів, обманом кредиторів та ін.), фальсифікацією тощо; 3) кримінальна економіка, пов'язана з наркобізнесом, проституцією, торгівлею дітьми, зброєю, окремими людськими органами для їх трансплантації, а також привласненням доходів у процесі професійної злочинної діяльності (торгівля коштовними металами, скуповування і перепродаж краденого). XXI ст. найбільшою частка такої економіки була у Греції (бл. 29% ВВП), Італії (28%), найменша в Австрії, США (бл. 9%), Швейцарії (8% ВВП). Кримінальний промисел (бізнес) досягає бл. 400 млрд дол. у світі (бл. 8% обсягу світової торгівлі), а норма прибутку є цьому бізнесі сягає на Заході 300%, у Росії — майже 1000%. У кримінальний бізнес в Україні втягнуто, за оцінками міжнародних експертів, бл. 420 тис. молодих жінок. Основною формою «Т."е. є економічні злочини, скоєні організованими кримінальними групами для привласнення надприбутків. Важливий елемент такої діяльності — «відмивання» грошей — здійснення фінансових операцій з метою приховування — джерела грошових засобів (переважно незаконного) і розміщення незаконно привласнених грошей в легальній банківській і фінансовій системі країни (банківські рахунки, придбання акцій та облігацій, перетворення готівки на кредитні картки, подорожні чеки, вкладання у статутні фонди підприємств, створення фіктивних фірм та ін.). В СРСР частка «Т."е. наприкінці 80-х XX ст. становила бл. 20%, що було зумовлено передусім відчуженням трудящих від засобів виробництва. Основними формами «тіньових» доходів в Україні 90-х XX ст.,— початку XXI ст. є: 1) приховування прибутків підприємств від оподаткування; 2) приховування значної частини доходів громадян від оподаткування; 3) нелегальний експорт капіталів і товарів; 4) корупція; 5) нелегальне виробництво товарів і послуг та їх реалізація; 6) розкрадання державної власності, передусім в процесі приватизації; 7) шахрайство у фінансово-кредитній сфері; 8) кримінальний промисел (наркобізнес, розкрадання і грабежі, рекет тощо); 9) штучне заниження офіційних цін на товари й послуги. Найбільшого розмаху в Україні в середині 90-х набуло шахрайство у фінансово-кредитній сфері: використання фальшивих платіжних документів, здійснення фіктивних трастових операцій, незаконне одержання кредитів (за хабарі), в т.ч. пільгових, та їх «нецільове» використання, надання консультацій і допомоги щодо приховування доходів (у т.ч. прибутків) від оподаткування, «відмивання» незаконно отриманих доходів, валютні спекуляції на біржі, розкрадання коштів та ін. Нелегальне виробництво товарів і послуг в Україні найбільш поширене у виробництві та реалізації алкогольних напоїв, тютюнових виробів і нафтопродуктів. Так, у тіньовому обігу перебуває майже 30% ринку алкоголю, причому понад третина таких напоїв є неякісними і шкідливими для здоров'я. Приховування значної частини доходів громадян і підприємств від оподаткування виявляється у наданні величезних пільг підприємствам, які перебувають у власності кланово-номенклатурної еліти, обсяги яких 2003 майже досягли величини державного бюджету країни, у неефективному використанні податку на додану вартість, невиплаті значних сум заробітної плати та ін. Головні причини розвитку «Т."е. в Україні — надмірне оподаткування доходів підприємств (до 70%), високий рівень безробіття, зубожіння значної частини населення, криза неплатежів, заборгованість з виплати заробітної плати, недосконалість чинного законодавства, відсутність сприятливого інвестиційного клімату, правовий нігілізм, ігнорування морально-етичних норм та ін. З України наприкінці 90-х XX— на початку XXI ст. за кордон було вивезено приблизно 60 млрд дол. капіталу; понад 40% грошової маси перебувало поза банківською системою, що свідчить про значний обсяг «Т."е. Частка «Т."е. 2001 перевищувала 50% ВВП. Зростання обсягів «Т."е. призводить до невиконання державного бюджету (з виведенням економіки з «тіні» можна було б покрити приблизно 70% бюджетного дефіциту України), посилення соціально-економічної поляризації суспільства, збільшення коштів у позабанківському обігу, а відтак — до необхідності збільшення емісійних кредитів НБУ, криміналізації суспільства (зокрема, зростання організованої злочинності), блокування інвестиційної діяльності, загрожує економічній безпеці країни.