Економічний енциклопедичний словник - Мочерний С.В. 1995

Тінберген

Тінберген (Tinbergen) Ян (1903-1994) — видатний нідерландський економіст, один із засновників економетрики, відомий спеціаліст теорії динаміки, теорії економічних циклів і світової економіки. Нобелівську премію з економіки отримав «за розвиток і застосування динамічних моделей до аналізу економічних процесів» 1969 (разом з Р.Фрішем), Народився в м. Гаага. У 1929 захистив докторську дисертацію з фізики і з цього року працював у центральному бюро статистики при уряді. З 1933 — професор Нідерландської школи економіки у м. Роттердам. Працював радником багатьох урядів країн, що розвиваються, 1966 очолював Комітет планування розвитку ООН. В 1945-1955 за участю Т. було створено повну короткотермінову економетричну модель прогнозу економічного розвитку Нідерландів, у другій половині 50-х — середньо-термінову на 4 роки. Водночас Т. намагався розробити комплекс заходів державного впливу на досягнення внутрішньої і зовнішньої рівноваги. Вагомим внеском Т. в розвиток економетрики є дослідження регулярних циклічних коливань виробництва і цін на деякі товари у формі «павутиноподібної теореми, статистична перевірка теорії економічного циклу. Він першим розробив теорію конвергенції капіталістичної і соціалістичної економічних систем, обґрунтовано довів необхідність планування е першій з них, системно досліджував розвиток країн «третього світу», запровадивши в науковий обіг це поняття. Справедливою була його оцінка дискримінаційного характеру міжнародної системи щодо країн «третього світу», вина за яку лежить на розвинених країнах світу, тому останні повинні взяти на себе відповідальність за наступний напрям розвитку слаборозвинених країн, щоб подолати розрив між «багатою Північчю» і «бідним Півднем». На його думку, необхідно створити систему глобального планування й управління світовою економікою, що передбачатиме поступовий перехід влади від національних країн до демократичних міжнародних організацій, які повинні розпоряджатися природними багатствами планети в інтересах всього людства. Т. виступав за різке скорочення військових витрат, а зекономлені при цьому ресурси пропонував використати на розширення допомоги слаборозвиненим країнам з метою вирішення їх продовольчої, енергетичної та ін. проблем.