ПОСІБНИК З ХІМІЇ ДЛЯ ВСТУПНИКІВ ДО ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ

Частина І. ЗАГАЛЬНА ХІМІЯ

Розділ 5. РОЗЧИНИ.ТЕОРІЯ ЕЛЕКТРОЛІТИЧНОЇ ДИСОЦІАЦІЇ

§ 5.5. Теорія електролітичної дисоціації

Для пояснення особливостей водних розчинів електролітів шведський учений С. Арреніус у 1887 р. запропонував теорію електролітичної дисоціації. Пізніше вона була розвинута багатьма вченими на основі вчення про будову атомів і хімічний зв’язок. Сучасний зміст цієї теорії можна звести до таких трьох положень.

1. Електроліти під час розчинення у воді розпадаються (дисоціюють) на іони — позитивні й негативні. Іони перебувають у стійкіших електронних станах, ніж атоми. Вони можуть складатися з одного атома — це прості іони (Na⁺ , Mg²⁺ , Аl³⁺ тощо) або з кількох атомів — це складні іони (NO₃ , SO₄^2- , РО₄^3-тощо). Багато іонів забарвлені. Наприклад, іон МnO4 має малиновий колір, іон СrO₄^2- — жовтий, іони Na⁺ і Сl^- — безбарвні. Сама назва “іон” у перекладі з грецької означає “мандрівний”. У розчині іони безладно переміщуються (“мандрують”) у різних напрямках.

2. Під дією електричного струму іони набувають напрямленого руху: позитивно заряджені іони переміщуються до катода, негативно заряджені — до анода. Тому перші називаються катіонами, другі — аніонами.

Напрямлене переміщення іонів відбувається внаслідок притягання їх протилежно зарядженими електродами.

3. Дисоціація — оборотний процес: паралельно з розщепленням молекул на іони (дисоціація) відбувається процес сполучення іонів (асоціація).

Тому в рівняннях електролітичної дисоціації замість знака рівності ставлять знак оборотності. Наприклад, рівняння дисоціації молекули електроліту КА на катіон К і аніон А в загальному вигляді записується так:

КА ⇆К⁺ + А^-.

Теорія електролітичної дисоціації є однією з основних теорій в неорганічній хімії й повністю узгоджується з атомно- молекулярним вченням і теорією будови атома.