Українська мова. Довідник, тестові завдання. Повний повторювальний курс, підготовка до зовнішнього незалежного оцінювання та державної підсумкової атестації

Синтаксис

Речення з відокремленими членами

Відокремлення - це смислове та інтонаційне виділення тільки другорядних членів речення для надання їм граматичної та смислової ваш.

За семантико-граматичними ознаками відокремлені члени поділяються на власне відокремлені та уточнюючі члени речення.

Відокремленими можуть бути тільки другорядні члени речення.

Відокремлені означення

Означення відокремлюються в усному мовленні інтонацією, а на письмі комами, якщо вони:

1) виражені прикметниковим чи дієприкметниковим зворотом і стоять після означуваного слова: Книга, придбана в подарунок, була гарно оздоблена. Мандрівка, сповнена сюрпризів і несподіванок, була надзвичайно приємна.

2) стосуються особового займенника (стоять перед ним і після нього): Вона, придбана у подарунок, була гарно оздоблена. Сповнена сюрпризів і несподіванок, вона була надзвичайно приємна.

3) стоять після означуваного слова, перед яким уже є узгоджене означення: Нова книга, цікава, захоплююча, була гарно оздоблена. Учорашня мандрівка, незвичайна і сповнена сюрпризів, була приємною.

4) мають відтінок причини (стоять перед означувальним словом і після нього): Сповнена сюрпризів і несподіванок, подорож надовго запам’ятається. (Чому подорож надовго запам'ятається? Бо сповнена сюрпризів і несподіванок).

5) неузгоджені (виражені іменниками з прийменниками) і мають певне змістове (уточнююче) навантаження (при цьому речення відповідно інтонується): Стара книга, у вишуканій обкладинці, з чудовими гравюрами, була придбана в подарунок.

6) неузгоджені й узгоджені означення віддалені від означуваного слова іншими членами речення: Книга була придбана у подарунок - велика, у вишуканій обкладинці, з чудовими гравюрами.

Не відокремлюються:

1) означення, які стосуються присудка: Ліс стояв тихий, замріяний.

2) препозитивні (перед означуваним словом) означення, виражені дієприкметниковими чи прикметниковими зворотами, які не мають відтінку причини: Умите ранньою росою сонце всміхалося з неба.

3) перед сполучником й, який з’єднує два означення, виражені дієприкметниковими зворотами: У садку виднілася хата, крита новим шифером і щойно побілена.

Відокремлені прикладки

Прикладка відокремлюється в тих самих випадках, що й означення, з тією різницею, що для її відокремлення частіше використовується тире.

Прикладка відокремлюється комою, якщо вона:

1) стосується особового займенника: Йому, досвідченому конструкторові, усе вдалося зробити швидко.

2) поширена й стоїть після означуваного слова, найчастіше власної назви: Івану Івановичу, досвідченому конструкторові, усе вдалося зробити швидко.

3) починається словами тобто, або, чи, родом, на ім’я, так званий: У журбі отакій і подружився Давид з одним австріяком, на імення Стах.

4) має уточнююче значення й стоїть після пояснювального слова: У місті пишно розцвіли каштани - почесна варта весни.

Увага! Прикладка, що починається словом як, відокремлюється тільки в тому випадку, коли має відтінок причини: Як досвідчений конструктор, Іван Іванович міг виконати будь-яке завдання (Чому Іван Іванович міг виконати будь-яке завдання? Бо був досвідченим конструктором).

Увага! Якщо препозитивна прикладка має тільки означальний відтінок, вона не відокремлюється: Український поет і талановитий художник Тарас Шевченко став основоположником української літератури.

Тире при відокремлених прикладках ставиться, якщо прикладка:

1) поширена й стоїть у кінці речення: Я стану студентом університету - осередку науки.

2) має у своєму складі розділові знаки: Я стану студентом університету - навчального закладу, знаного в Європі.

Відокремлені обставини

Обставини, виділені для підсилення їх смислової ролі, називаються відокремленими. У вимові виділяються інтонацією, а на письмі комами, якщо вони виражені:

1) одиничним дієприслівником або дієприслівниковим зворотом: Гарно підготувавшись до екзамену, я обов’язково складу його успішно. Підготувавшись, я обов’язково складу екзамен успішно.

2) іменниками з прийменниками й починаються словами: у зв’язку з, залежно від, на відміну від, завдяки, внаслідок, за браком, за наявності, на випадок, незважаючи на: За браком часу, до іспиту не встигли підготуватися. Незважаючи на зайнятість, до іспиту підготувалася добре. Завдяки наполегливості і старанності, до іспиту підготувалася швидко і добре.

Увага! Обов’язково відокремлюються обставини з прийменниками незважаючи на, починаючи з: Незважаючи на негоду, екскурсія відбулася.

Кома не ставиться:

1) при одиничному дієприслівнику, що є обставиною способу дії й стоїть після дієслова-присудка: Дівчата йшли (як? у який спосіб?) співаючи.

2) при дієприслівнику, якщо він виступає одним із днорідних членів речення: Дівчата йшли неспішно й співаючи.

3) при дієприслівнику, якщо перед ним стоїть підсилювальна частка і: Я хочу і відпочиваючи навчатися.

4) при дієприслівникових зворотах фразеологічного типу: Він біг не переводячи подиху.

5) при дієприслівникових зворотах, утворених дієприслівником і словом який: Це питання відповідаючи на яке можна говорити дуже багато.

Відокремлені додатки

Відокремлюються додатки, що мають значення виключення або виділення, виражені іменниками й починаються словами крім, окрім, опріч, особливо, замість, за винятком, у тому числі, включаючи: Крім старанності та наполегливості, у підготовці до іспиту допомогла ще й гарна пам’ять.

Увага! Кома при додатку, що має при собі слово замість, не ставиться, якщо його можна замінити прийменником за: Вона почергувала замість мене (за мене).

Уточнюючі члени речення

Уточнюючі члени речення конкретизують або пояснюють значення другорядних і головних членів речення, вимовляються з особливою інтонацією уточнення. Уточнюючими можуть бути як другорядні, так і головні члени речення.

1) Означення, що уточнюють попередні, відокремлюються комами: Черешні були соковиті, темно-червоні, аж чорні.

2) Обставини (місця, часу тощо), якщо вони уточнюють чи обмежують попередні обставини: Рано-вранці, ще до сходу сонця, ми вирушили в дорогу. Там, за лісом, вставало сонце.

Якщо інтонації уточнення немає, то коми не ставляться: Десь далеко за лісом вставало сонце.

Схема аналізу відокремлених членів речення

1. Речення (відокремлені члени графічно позначити).

2. Який член речення є відокремленим (означення, прикладка, додаток, обставина, уточнюючий).

3. Чим виражений відокремлений член речення?

4. До якого члена речення відноситься відокремлений член?

5. За яким правилом відокремлюється

Слова, що стоять поза граматичним зв’язком

Звертання, вставні й вставлені компоненти не пов’язуються з усім реченням граматично, але ускладнюють його й мають додатковий характер щодо його семантики, а тому вимовляються з особливою інтонацією й відокремлюються розділовими знаками. Ці компоненти не вступають ні в сурядні, ні в підрядні зв’язки з іншими членами речення. Використовуються, щоб привернути увагу до повідомлення або виразити своє ставлення до нього.

Звертання

Звертання - це слово або сполучення слів, яке називає особу чи предмет, до яких звертається мовець. Адресатом може бути назва людини або тварини чи рослини, узагальнювальні назви колективів, організацій, назви уособлених предметів, явищ природи тощо.

Виражається іменником у кличному відмінку (в однині) або у формі називного відмінка (у множині): Як тебе не любити, Києве мій! Народе мій, до тебе я ще верну і з рідною землею поріднюся.

Може бути поширеним (без залежних слів) і поширеним (із залежним словами): Києве - Києве мій, народе - народе мій замучений.

Звертання може займати різну позицію в реченні (на початку, у середині, у кінці).

У реченні відділяється комою або знаком оклику:

1) комою, якщо вимовляється без окличної інтонації: Кобзарю, знаєш, нелегка епоха оцей двадцятий невгамовний вік. Спи, мій малесенький, пізній-бо час.

2) якщо звертання стоїть у кінці речення, то перед ним ставиться кома, а після нього той знак, якого вимагає інтонація речення: Дзвени, предковічна бандуро моя!

3) якщо перед звертанням є вигуки о, ой, то вони від звертання комою не відділяються: О слово рідне, ти стоїш на чаті предковічних пам’яток святині!

4) якщо звертання стоїть на початку речення і вимовляється з окличною інтонацією, то після нього ставиться знак оклику, а речення продовжуємо писати з великої літери: О слово рідне! Орле скутий! Чужинцям кинуте на сміх!

5) повторювані й однорідні звертання розділяються комами або знаками оклику: Сторононько рідна! Мій коханий краю! Чого все замовкло в тобі, заніміло?

Вставні слова, сполучення слів і речення

Вставними називаються такі слова або сполучення слів, якими мовець виражає своє ставлення до того, про що він повідомляє.

Вставні слова й сполучення слів граматично не пов’язані з іншими словами в реченні, тому членами речення не бувають.

За значенням вони можуть:

1) виражати впевненість або невпевненість (безумовно, безперечно, звичайно, ясна річ, справді, можливо, мабуть, може, здається, очевидно, либонь): Ви, звичайно, знаєте мою сестру.

2) вказувати на джерело думки (кажуть, по-моєму, на мій погляд, на думку..., за вченням ..., за висловом ...): Кажуть, юність нерозумна і тривожна.

3) виражати певні емоції (на щастя, на жаль, на сором, як на зло, чого доброго, нівроку): На жаль, у нас не прийнято писати культурних історій міста.

4) вказувати на порядок думок (по-перше, нарешті, з одного боку, між іншим, зокрема, отже, власне кажучи): Про це, власне, уже повідомлялося.

Деякі дієслова (здається, кажуть, гадаю, видно, можливо), іменники (на щастя, на жаль, правда) можуть виконувати функцію як вставних слів, так і повноправних членів речення: Мені здається, що зараз піде дощ. Здається, зараз піде дощ. Видно шляхи полтавські. Видно, шлях буде нелегким.

У вимові вставні слова, словосполучення і речення виділяються паузами, а на письмі - найчастіше комами. Якщо вставному слову чи реченню приділяється особлива увага, то вони виділяються тире або дужками.

Якщо перед вставним словом є сполучник, то вино відокремлюється від нього комою: Затихло блідо-блакитне море і, здається, спить.

Якщо сполучник виконує роль підсилювальної частки, то вставне слово і сполучник комою не відділяються: Відступати нам, по-перше, пізно, а подруге, для цього немає підстав.

Увага! Ніколи не бувають вставними слова навіть, майже, невже, принаймні, неначе, все-таки, адже, між тим, за традицією, у кінцевому рахунку, буквально, тим часом, приблизно, як-не-як.

Вставлені слова й речення

Вставлені слова й речення суттєво відрізняються від вставних слів як за своїм значенням, так і вживанням при них розділових знаків.

Вставлені слова й речення вносять у речення додаткову інформацію і являють собою принагідні зауваження до основного повідомлення.

їхня інтонація залежить від змісту речення і від волі автора. Залежно від того, як ці конструкції вимовляються, вони виділяються з обох боків комами, тире або дужками:

1) якщо вставлене речення вимовляється майже таким тоном, як і основне, то воно виділяється з обох боків комами: Коли Сашко думав про матір, а він тепер думав про неї майже постійно, то ніби стояв на гарячому пружному вітрі, обличчя пашіло.

2) якщо вставлені конструкції вимовляються з підвищеним тоном, то вони виділяються з обох боків тире: Климко став навколішки, припав до води - холодна та добра! - тоді вмився і втерся галстуком од матроски.

3) якщо вставлені конструкції вимовляються з пониженим тоном, то вони виділяються дужками або іноді комами з тире: Правда, славетний винахід (про нього далі, це саме той винахід, що зробив ім’я Івана Івановича безсмертним!) примушує автора написати ще невеликий розділ. Але ось із скреготом і брязкотом у двір, - якщо те, що залишилося, можна назвати двором, - заїжджають два бульдозери.

Слова-речення та вигуки

Стверджувальні слова так, аякже, авжеж, гаразд, добре, еге, ага, атож, звичайно; заперечне ні; питальні що ж, а що та вигуки в усному мовленні виділяються паузами, а па письмі - комами, знаками оклику або тире.

1. На початку речення слова-речення та вигуки виділяються комою або знаком оклику: О, скільки в тобі краси, життя моє незгасне! Ні, не чекати означає жити, а навстріч несподіваному йти.

2. У середині речення слова-речення та вигуки виділяються з обох боків комами або, якщо при них є знак оклику, - тире: Стрімкий політ космічної ракети, - о, скільки сили в ньому і труда!

3. Слова о, ой, ох і, ну й, якщо вони вжиті в ролі підсилювальних часток, комами не відділяються: О люди, люди, свою душу не замикайте на замки!

Слова-речення й вигуки треба відрізняти від чисток і членів речення, які комами не відокремлюються. Порівняйте: Так, я вільний, маю бистрі думи- чарівниці. Так ніхто не кохав!