Українська мова. Довідник, тестові завдання. Повний повторювальний курс, підготовка до зовнішнього незалежного оцінювання та державної підсумкової атестації

Синтаксис

Речення як одиниця синтаксису

Речення - це інтонаційно й граматично оформлена за законами певної мови найменша комунікативна одиниця, що є головним засобом формування і вираження думки: Понад ставом увечері хитається очерет.

Ознаки речення:

1) речення є одиницею спілкування (комунікативною одиницею);

2) тільки у вигляді речення формується і втілюється думка;

3) реченню властивий модально-часовий план, тобто предикативність: значення реального факту, віднесеного до того чи іншого часу або значення нереальності (бажаності, можливості, спонукання);

4) змістова та інтонаційна завершеність.

Порядок слів у реченні зумовлюється його змістом і граматичною структурою. В українській мові можливі різні варіанти розташування слів, але же можна вважати, що порядок слів цілком вільний. Розрізняють два типи порядку слів:

- прямий (звичайний);

- зворотний (інверсію).

При прямому порядку слів підмет займає позицію перед присудком будь- якого типу: Вітер гуляє очеретом.

У питальних реченнях підмет, виражений питальним займенником, може стояти тільки на початку речення: Хто там не спить?

При прямому порядку слів узгоджене означення вживається перед означуваним словом: Сонний вітер гуляє сухим очеретом.

Неузгоджене означення при прямому порядку слів стоїть після означуваного слова: Я стану студентом університету.

Додаток стоїть після того слова, яке ним керує: Ліс простягнув до сонця руки.

Обставини можуть займати різні позиції: Ліс тихо простягнув до сонця руки.

При інверсії (непрямому порядку слів) присудок стоїть перед підметом: Встала весна, чорну землю сонну розбудила.

Узгоджене означення вживається після означуваного слова: Журавлику мій сірий, ти вже летиш у вирій?