Українська мова. Довідник, тестові завдання. Повний повторювальний курс, підготовка до зовнішнього незалежного оцінювання та державної підсумкової атестації

Морфологія

Прикметник

Прикметник - це самостійна частина мови, що означає ознаку предмета, відноситься до іменника і відповідає на питання який? чий? котрий?

Прикметник виражає постійні ознаки предметів: зелене листя, спокійне море, кам’яне серце. Початкова форма - називний відмінок однини чоловічого роду.

За значенням поділяються на якісні, відносні й присвійні - це постійні ознаки прикметників. До непостійних ознак належать змінюваність за родами, числами, відмінками. Значення певного числа, роду, відмінка суто граматичне (тобто ніякого реального значення не виражає) і використовується для узгодження, граматичного зв’язку прикметника з іменником: голубий колір, голуба стрічка, голубі очі, голубе небо.

У реченні прикметник може виступати в ролі означення або іменної частини складеного присудка.

Розряди прикметників за значенням

За особливостями вираження ознаки безпосередньо або за відношенням одного предмета до іншого чи до особи та за граматичними ознаками прикметники поділяються на якісні, відносні та присвійні.

Якісні прикметники виражають таку ознаку, яка може бути в предметі в більшій чи меншій мірі: швидкий - швидший - найшвидший. Відповідають на питання який?

До ознак, що характеризують якісні прикметники, належать такі:

1) здатність вступати в антонімічні пари (близький - далекий, високий - низький, дешевий - дорогий);

2) здатність вступати в синонімічні відношення з іншими прикметниками (поганий, злий, недобрий, сердитий, лютий);

3) словотвірні зв’язки з прислівниками (високий — високо, далекий - далеко, дешевий - дешево).

Відносні прикметники виражають ознаку за відношенням одного предмета до іншого: дерев’яний стілець (стілець з дерева), металевий цвях (цвях з металу). Відповідають на питання який?

Присвійні прикметники вказують на приналежність предмета кому-небудь і відповідають на питання чий? (мамина хустка, батькова порада). Найчастіше утворюються від назв істот за допомогою суфіксів -ів, -їв, -ин, -їн (Петро - Петрів, мати - материн).

Серед прикметників відбувається постійний процес переходу з одного розряду в інший: якісні переходять у відносні, відносні у якісні, присвійні - у відносні і якісні. Це відбувається, якщо прикметники втрачають пряме значення й набувають переносного: золотий перстень - золоті руки, золотий характер, заяча нора - заяча шапка (із зайця), заяча душа.

Ступені порівняння якісних прикметників

Ступені порівняння - це форми якісних прикметників, що виражають кількісну характеристику певної якості того чи іншого предмета шляхом зіставлення з такою ж якістю однотипних предметів. Ступенів порівняння є два: вищий і найвищий.

Вищий ступінь порівняння означає, що певна якість виявляється в даному предметі більшою чи меншою мірою порівняно з іншим предметом.

Найвищий ступінь порівняння виражає найбільшу чи найменшу міру певної якості при зіставленні з іншими предметами.

Кожен ступінь порівняння має дві форми: просту (складається з одного слова) і складену (з двох слів).

Проста вищого ступеня утворюється додаванням до основи прикметникового суфікса -ш або -іш. При цьому можливі зміни кінцевого приголосного основи: близький - ближчий, низький - нижчий, дорогий - дорожчий. Деякі форми утворюються від інших основ: великий - більший, хороший - кращий, ліпший.

Проста форма найвищого ступеня твориться за допомогою префікса най-, що додається до форми вищого ступеня: найближчий, найкращий, найбільший.

Складена форма вищого ступеня твориться додаванням до прикметника слів більш, менш: більш дорогий, менш дорогий. Складена форма найвищого - додаванням слів найбільш, найменш до прикметника або слів від усіх, над усе до вищого ступеня: найбільш дорогий, найменш близький; дорожчий від усіх, ближчий над усе.

Якісні прикметники, що не творять ступенів порівняння:

1) ті, що виражають абсолютні міри вияву ознаки (сліпий, кривий, лисий, німий, глухий, босий, голий, хворий, мертвий, живий, порожній, готовий, сивий, русий);

2) прикметники з емоційно-оціночними префіксами й суфіксами типу білявий, чорнявий, завеликий, худющий, ріднесенький, світло-рожевий, безмежний, надзвичайний.

Прикметник має дві форми: коротку й повну.

Більшість прикметників функціонує в повній формі, і лише незначна кількість прикметників чоловічого роду поряд із загальновживаною повного формою має в однині коротку форму з нульовим закінченням: ясен, зелен, повен, винен, певен, ладен, рад, потрібен, славен, красен, дрібен. Наприклад: І там ніхто мене вже не дістане, і срібен дощик йти не перестане (Ліна Костенко).

Повні форми можуть бути стягненими й нестягненими. їх розрізняють за закінченнями: у нестягненій формі -ая, (-яя), -ую (-юю), -еє (-єє), -її; а в стягненій формі -а (-я), -у (-ю), -е (-є), -і.

Загальновживаними є стягнені форми: ясна зоря, ясну зорю, ясне небо, ясні очі; хороша родина, хорошу родину, хороше жито, хороші гості.

Нестягнені форми можливі лише в називному, знахідному й кличному відмінках прикметників жіночого й середнього роду однини та множини: ясная зоря, ясную зорю, яснее небо, яснії очі; хорошая родина, хорошую родину, хорошеє жито, хорошії гості.

Поділ прикметників на групи

За характером кінцевих приголосних основи прикметники поділяються на тверду й м’яку групу. Розмежування груп здійснюється відповідно до твердості й м’якості приголосних перед закінченням: червон-ий, син-ій.

Прикметники м’якої групи об’єднують у своєму складі незначну кількість лексичних одиниць, які в основному виражають ознаки із загальним значенням часу й місця: задній, передній, середній, ближній, дальній, верхній, тутешній, домашній, городній, сусідній, давній, осінній, древній, ранній, літній, колишній, ранішній, новітній.

Парадигма прикметника безлиций і похідних з другим компонентом на -лиций (повнолиций, круглолиций, блідолиций) поєднує два різновиди закінчень — тверді (називний, знахідний, орудний однини чоловічого роду та всі відмінки множини) і м’які (всі інші відмінки чоловічого, жіночого і середнього, крім зазначених).

Правопис складних прикметників

Разом пишуться прикметники:

1) утворені від складних іменників, що пишуться разом: електросила - електросиловий, лісостеп - лісостеповий, чорнозем - чорноземний;

2) утворені від підрядного словосполучення: біла кора - білокора, сині очі - синьоокий, легка атлетика - легкоатлетичний, народна поезія - народнопоетичний;

3) якщо перша частина - числівник: двоповерховий, двадцятип’ятирічний.

Через дефіс пишуться прикметники:

1) утворені від складних іменників: віце-президентський, соціал-демок- ратичний, утворені від сурядних словосполучень: навчально-виховний, мовно-літературний, фізико-математичний, суспільно-політичний;

2) з першою основою військово-, воєнно-: військово-морський, воєнно- політичний (але військовозобов'язаний, військовополонений);

3) відтінки кольорів, смаку: синьо-зелений, жовто-блакитний, червонувато-білий, червоно-синьо-білий;

4) які позначають напрямки вітру: південно-західний, північно-східний.

Запам’ятайте: суспільно-політичний, суспільно корисний, всесвітньо-історичний, всесвітньо відомий, зловорожий, глухонімий, хитромудрий.

Правопис Н і НН у прикметниках

НН маємо:

1) при збігу приголосних при творенні слова, коли до твірної основи, що закінчується на -н додається суфікс н: день - денний, закон - законний, осінь — осінній, туман - туманний, причина - причинний;

2) у збільшувально-підсилювальних суфіксах —енн: здоровенний, страшенний, численний;

3) у прикметниках на -енн, -анн, -янн зі значенням можливості або неможливості дії: нездійсненний, невблаганний, нездоланний, нескінченний, недоторканний + старанний (відтінок підсилення);

4) у прикметниках на -енн старослов’янського походження: благословенний, огненний, священний, блаженний.

Правопис прикметникових суфіксів

1) -ин, -їм пишуться у присвійних прикметниках, утворених від іменників І відміни (після приголосних - ин, після кінцевого й -їн): баба - бабин, Марія - Маріїн, Галя - Галин, Софія - Софіїн(приголосні г, к, х при цьому змінюються на ж, ч, ш: Ольга - Ольжин, дочка - доччин, сваха - свашин);

2) -їв, що чергується з -ов, пишеться у присвійних прикметниках, утворених від іменників II відміни твердої групи: батько - батьків, батькова, Дмитро - Дмитрів, Дмитрова; -ів, -їв, що чергується з -ев, -єв, пишуться у присвійних прикметниках, утворених від іменників II відміни м’якої чи мішаної групи: Мусій - Мусіїв, Мусієва, коваль - ковалів, ковалева;

3) -ин, -їн пишуться у присвійних прикметниках, утворених від назв тварин: бджола - бджолиний, змій - зміїний, голуб - голубиний, качка — качиний;

4) -ов пишеться, якщо твірна основа закінчується на твердий приголосний або якщо наголос падає на закінчення: бір - боровий, річ - речовий, край - крайовий;

5) -ев пишеться, якщо твірна основа закінчується на м’який чи шиплячий приголосний, а наголос падає на основу: жовтень - жовтневий, груша - грушевий;

6) -єв пишеться, якщо твірна основа закінчується на й або подовжений м’який приголосний, а наголос падає на основу: суть - суттєвий, алюміній - алюмінієвий.

Правопис частки НЕ з прикметниками

Схема морфологічного розбору прикметника

1. Прикметник.

2. Початкова форма (називний відмінок однини чоловічого роду).

3. Лексичне значення (ознака за розміром, кольором, зовнішніми чи внутрішніми властивостями).

4. Розряд за значенням (якісний, відносний, присвійний).

5. Ступінь порівняння (для якісних прикметників).

6. Група за кінцевим приголосним основи.

7. Рід.

8. Число.

9. Відмінок.

10.Особливості правопису.

11.Синтаксична роль.