Українська мова : комплексне видання для підготовки до ЗНО і ДПА - 2019

ФОНЕТИКА

Приголосні звуки в українській мові

У сучасній українській літературній мові є 32 приголосні фонеми. Їх характеризують:

1) за участю голосу й шуму;

2) за твердістю та м'якістю;

3) за місцем і способом творення.

1. За участю голосу й шуму розрізняють:

- сонорні приголосні, у творенні яких беруть участь шум та голос (голос переважає над шумом);

- дзвінкі приголосні (шум переважає над голосом);

- глухі приголосні, які утворені лише за допомогою шуму.

image4

! Глухі приголосні можна запам'ятати за допомогою речення КиЦя ХоЧе СПаТи у ШаФі.

Дзвінкі й глухі приголосні складають пари:image5

2. Приголосні фонеми протиставляють за наявністю чи відсутністю м'якшення. Завжди м'якою є лише фонема й. У транскрипції м'якість приголосного й не позначаємо.

В українській мові 9 пар приголосних попарно протиставляють за твердістю- м'якістю:

image7

Парні тверді-м'які приголосні можна запам'ятати за допомогою речення ДуСя З'їЛа Ці ДЗеРНяТа

Лише твердими бувають:

- губні б, п, в, м, ф;

- шиплячіimage6

- задньоязикові т, к, х і фарингальний г.

3. За місцем і способом творення виокремлюють кілька груп приголосних (детальніше - дивіться таблицю «Класифікація приголосних»), з-поміж яких нас найбільше цікавлять пари шиплячих - свистячих звуків:image8.

Шиплячі приголосні можна запам'ятати за допомогою фрази ще їжджу

До шиплячих приголосних є парні свистячі

image11

! Пам'ятайте, що приголосніimage9в українській мові НЕ бувають м'якими, іноді лише пом'якшуються (пом'якшення позначаємо значком ').

Класифікація приголосних

image10





Перша публікація: 01/01/2019

Останнє оновлення: 30/12/2023

Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.

Що було опрацьовано:

  • усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
  • редакційне упорядкування змісту;
  • уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
  • перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.

Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.