Українська мова : комплексне видання для підготовки до ЗНО і ДПА - 2019
ФОНЕТИКА
Голосні звуки в українській мові
Однією з основних ознак поділу звуків на голосні й приголосні є характеристика джерела звука. Якщо в основі голосних лежить голосове джерело (тобто гармонійні коливання, які створюють музикальний тон), то в основі приголосних - шумове або одночасно шумове й голосове джерело.
У сучасній українській літературній мові 6 голосних фонем: [а], [о], [у], [е], [и], [і].
Для передачі голосних звуків на письмі існує 9 літер: а, о, у, е, и, і, я, ю, є.
Наприклад: сад - сядь, злука - злюка, несу - синє.
|
Букви, що позначають голосні звуки |
||||||||
|
а |
о |
у |
е |
и |
і |
я |
ю |
є |
! Літера ї завжди передає два звуки: і та й: їду [йіду], з'їзд [зйізд], їжак [йіжак].
За участю губ голосні поділяють на 2 групи: лабіалізовані (огублені): [о], [у] і нелабіалізовані (неогублені): [а], [є], [и], [і].
Рух язика в горизонтальному напрямі визначає місце творення голосних фонем, які за цією ознакою поділяють на голосні переднього ряду. [і], [и], [е], і заднього ряду, [а], [о], [у].
Близьке розташування голосних за місцем творення спричиняє проблеми під час написання та промовляння: звук [і] можна сплутати зі звуком [и]: легкий - легкій, а звук [и] часто сплутують з [е]: ластовеня - ластовиння, горлечко - горличка. Зрідка трапляється сплутування звуків [а] та [о]: богатир - багатир, або ж [о] та [у]: [коужух].
Рухом спинки язика у вертикальному напрямі визначають спосіб творення голосних фонем. Відповідно розрізняють підняття високе·. [і], [у], середнє: [е], [о], високо-середнє: [и], низьке: [а]:
|
Місце творення це |
|||
|
Спосіб творення |
Підняття |
Ряд |
|
|
передній |
задній |
||
|
високе |
І |
у |
|
|
високо-середнє |
и |
||
|
середнє |
е |
о |
|
|
низьке |
а |
||
Перша публікація: 01/01/2019
Останнє оновлення: 30/12/2023
Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.
Що було опрацьовано:
- усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
- редакційне упорядкування змісту;
- уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
- перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.
Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.