Українська мова : комплексне видання для підготовки до ЗНО і ДПА - 2019

ФОНЕТИКА

Голосні звуки в українській мові

Однією з основних ознак поділу звуків на голосні й приголосні є характеристика джерела звука. Якщо в основі голосних лежить голосове джерело (тобто гармонійні коливання, які створюють музикальний тон), то в основі приголосних - шумове або одночасно шумове й голосове джерело.

У сучасній українській літературній мові 6 голосних фонем: [а], [о], [у], [е], [и], [і].

Для передачі голосних звуків на письмі існує 9 літер: а, о, у, е, и, і, я, ю, є.

Наприклад: сад - сядь, злука - злюка, несу - синє.

! Літера ї завжди передає два звуки: і та й: їду [йіду], з'їзд [зйізд], їжак [йіжак].

За участю губ голосні поділяють на 2 групи: лабіалізовані (огублені): [о], [у] і нелабіалізовані (неогублені): [а], [є], [и], [і].

Рух язика в горизонтальному напрямі визначає місце творення голосних фонем, які за цією ознакою поділяють на голосні переднього ряду. [і], [и], [е], і заднього ряду, [а], [о], [у].

Близьке розташування голосних за місцем творення спричиняє проблеми під час написання та промовляння: звук [і] можна сплутати зі звуком [и]: легкий - легкій, а звук [и] часто сплутують з [е]: ластовеня - ластовиння, горлечко - горличка. Зрідка трапляється сплутування звуків [а] та [о]: богатир - багатир, або ж [о] та [у]: [ко^ужух].

Рухом спинки язика у вертикальному напрямі визначають спосіб творення голосних фонем. Відповідно розрізняють підняття високе·. [і], [у], середнє: [е], [о], високо-середнє: [и], низьке: [а]: