Граматика української мови - О. К. Безпояско 1993

ЧИСЛІВНИК

2. РОЗРЯДИ ЧИСЛІВНИКІВ ЗА ЗНАЧЕННЯМ

Як мовні назви кількісних поняті, числівники вживаються із значенням означеної та неозначеної кількості. Поняття означеної кількості включає конкретизовану множинні тобто певну, точно визначену кількість. / Числівники, які позначають конкретну, точно визначену кількість, називаються означено — кількісними: один, чотири, десять, двісті, п'ятсот.

Поняття неозначеної кількості становить недиференційована, точно не визначена множина. Неконкретизована множинна кількість не може мати відповідників у натуральному числовому ряду, тому що кожне число конкретизує множину. Спеціальної групи числівників із значенням множинної кількості в числівниковій системі української мови немає. З неозначено-кількісним значенням вживаються лише такі числівники, як кілька, декілька, кільканадцять, кількадесят, стонадцять. Для позначення інших загальних неконкретизованих кількісних понять вживаються слова інших лексико-граматичних категорій, зокрема ряд прислівників та іменників.

Група означено-кількісних числівників об'єднує переважну більшість числових назв. Домінуючим для них е кількісне значення. Вони виражають точну кількість предметів істот. тобто того, що може бути об'єктом лічби або виміру, напр.: «Щорічно рослини всього світу для того, щоб жити і рости, «випивають» шістдесят п'ять тисяч тонн води» (з газ.); «Згідно з висновками спеціалістів, нині світові запаси нафти в земних надрах дорівнюють більйонові (мільйону мільйонів) тонн» (журн.); «Масу повітряної оболонки планети [Землі] дослідники визначили тепер у п'ять квадрильйонів сто п'ятдесят сім трильйонів тонн» (журн.); «Четверо коліс неначе залюбки та завиграшку крутились на ясному сонці» (І. Нечуй-Левицький).

Більшість означено — кількісних числівників вживається також для позначення абстрактно-математичної кількості — числа. Функцію назви числа вони виконують при відтворенні натурального числового ряду та при називанні дій з числами в математичних підрахунках. З числовим значенням числівники функціонують найчастіше в мові математики і значно рідше — в інших галузях знань та сферах життя, пор.: «Щоб помножити число на 5, 25, 125, досить поділити його відповідно на 2, 4, 8 і результат помножити на 10, 100, 1000» (підручник); «Іду, всміхаюся і в кучерях, і лисим, Обняти хочу всіх... «Мій син, Мій син живий!» «Евакогоспіталь, число п'ять тисяч вісім, його палата... Ось... Це ти?! О сину мій» (В. Сосюра).

Означено — кількісні числівники, що мають значення абстрактно-математичного числа, можуть бути і назвами цифри — графічного знака відповідного числа, наприклад, словом три називається поняття числа три і його графічний знак 3. З цим значенням числівники вживаються в мові точних наук, де числа передаються графічним способом — за допомогою цифр, пор.: 10 + 17 = 27; 9—3 = 6; 7 X 13—91.

Означено — кількісне значення маг три способи вираження: а) у цілих одиницях; б) як сукупність, як одне ціле; в) як частина цілого. Ті означено — кількісні числівники, які позначають кількість у цілих одиницях, утворюють групу власне-кількісних сто карбованців; п'ять заводів; сорок студентів. Кількість предметів як сукупність, як одне ціле виражає група збірних числівників: двоє коліщат, четверо вікон, п'ятеро дітей. Певну кількість частин цілого показує група дробових числівників: дві третіх суші; дві цілих одна десята ваги контейнера.

Власне — кількісні числівники становлять ядро означено-кількісних числівників. Це єдина група означено — кількісних числівників, які вживаються для називання чисел і їх цифр. I ярових позначень та для вираження кількості кого -, чого-небудь? За допомогою власне — кількісних числівників передається надзвичайно складна ієрархія кількісних понять. Вони вживаються на означення одиниць (два, три, чотири), десятків (двадцять, сорок), десятків з одиницями (тридцять п'ять, шістдесят шість) сотень (чотириста вісімсот), сотень з одиницями.. (сімсот один, дев'ятсот п'ять), сотень з десятками (триста десять, двісті п'ятдесят), сотень з десятками і одиницями (шістсот сорок два), тисяч (три тисячі), тисяч з одиницями (дві тисячі п'ять), тисяч з десятками (чотири тисячі двадцять), тисяч з десятками і одиницями (п'ять тисяч двадцять два), тисяч з сотнями (сім тисяч п'ятсот), тисяч з сотнями та одиницями (вісім тисяч сто три), тисяч із сотнями та десятками (дев'ять тисяч двісті десять), тисяч із сотнями, десятками та одиницями (сім тисяч шістсот тридцять три), мільйонів (мільйон, чотири мільйони) і т. д.

Власне — кількісні числівники мають лексико — семантичну впорядкованість, яка виявляється в тому, що вони позначають висхідний натуральний ряд чисел, сусідні елементи якого протиставляються за семантичною диференціальною, ознакою «більше на одну одиницю»: один, два, три, чотири, п'ять, шість і т. д.

Власне — кількісні числівники досить послідовно й широко вживаються також для вираження кількості кого -. чого-небудь, напр.: «Про розміри і тоннажність козацьких чайок свідчать такі дані: довжина — 20, ширина — 6, висота — близько 5 метрів. Уздовж обох бортів ставились уключини на 30 — 40 весел з кожного боку. На озброєнні (чайки) було 4 —6 невеликих гармат — фальконетів» (з газ.); «Сотні тисяч зірок, які утворюють кульове скупчення Омега в сузір'ї Центавра, поклали на ваги математичних розрахунків ленінградські астрономи. Вони визначили, що маса цього згустка світил... в трильйон разів перевершує масу Сонця» (з газ.).

Група збірних числівників позначає лише невелику частину тих кількісних понять, які виражають і власне — кількісні числівники, однак представляють її як сукупність, як одне ціле. По суті, це два способи вираження певної кількості, пор.: три товариші-розчленована кількість, троє товаришів — сукупна кількість.

Збірні числівники вживаються здебільшого для вираження кількості в межах від двох до двадцяти: двоє, троє, четверо, п'ятеро, шестеро, семеро, восьмеро, дев'ятеро, десятеро, одинадцятеро, дванадцятеро, тринадцятеро, чотирнадцятеро, п'ятнадцятеро, шістнадцятеро, сімнадцятеро, вісімнадцятеро, дев'ятнадцятеро, двадцятеро. До цієї групи належить і числівник тридцятеро. Вираження кількості в збірному вигляді за допомогою числівників третього десятка та числівників наступних розрядів практикується дуже рідко, здебільшого в розмовній мові або в мові художніх творів, пор.: «Зроби нам двадцятеро одні граблі, двадцять одну косу і двадцятеро одні вила» (П. Чубинський).

До збірних числівників зараховують здебільшого ще й слова, що означають парність: обидва, обидві, обоє. Вони рівнозначні займенниковим висловам: «і той і цей», «і та і ця», «і те і це», «і один і другий», «і одна і друга», «і одне і друге».

Числівники двоє, троє, четверо, п'ятеро, шестеро, семеро, восьмеро мають також здрібніло — пестливі форми: двійко, двоєчко, трійко, четвірко, п'ятірко, шестірко, семірко, восьмірко, пор.: «У нашого Омелька невеличка сімейка: тільки Сидірко та Нестірко, та дітей шестірко, та батько, та мати, та нас три брати» (Українські народні прислів'я та приказки).

Своєрідність лексичного значення збірних числівників виявляється в тому, що вони визначають тільки кількість кого - або чого-небудь і зовсім не вживаються як назви числа та цифри.

Дробові числівники — це наймолодша група означено — кількісних числівників. Вони не становлять якоїсь нової системи числових назв. Для позначення дробових понять використовуються власне — кількісні числівники (у чисельнику) і , утворені від них порядкові субстантивовані прикметники у знаменнику.

Дробові числівники позначають досить специфічне кількісне значення — певну кількість частин цілого: знаменник дробу показує, на скільки рівних частин поділена одиниця, а чисельник — скільки взято таких частин, наприклад, дробовий числівник дві третіх означає дві частини (з трьох) одиниці.

Дробові числівники позначають ще й таку кількість, яка складається з цілого числа і якоїсь частини цілого, тобто мішані дроби: три цілих і дві п'ятих; п'ять цілих і чотири сьомих.

Дробові числівники виступають, нарешті, назвами складніших кількісно-дробових понять — десяткових дробів, які обов'язково називають кількість цілих одиниць і певну кількість частин ступеня: нуль цілих і сім десятих (0,7), три цілих і сорок п'ять сотих (3,45)7.

Дробові числівники є насамперед назвами абстрактної кількості, тобто числа, яким оперує математика та інші суміжні з нею точні науки. При запису дроби — числа передаються за допомогою цифр, для називання яких також використовуються дробові числівники, пор.: «З трьох дробів 2,432; 2,41; 2,4098 найбільший дріб перший, бо в ньому сотих більше, а цілих і десятих у всіх дробах порівну» (Довідник з елементарної математики). Крім числового, дробові числівники мають ще й кіль — кісне значення — позначають певну частину чого-небудь, напр.: «На Високовський льонозавод було продано з гектара 32,9 центнера соломки середнім номером 1,47 на суму 913 карбованців» (журн.).

Група неозначено-кількісних числівників порівняно невелика й неоднорідна? Крім числівників кілька, декілька, кільканадцять, кількадесят, стонадцять які вживаються з неозначено-кількісним значенням, вона включає також прислівники мало, немало, чимало, багато, небагато, які в присубстантивній позиції набувають функціонального значення неконкретизованої множинної кількості, іменники безліч, тьма, що означають нескінченно велику кількість, та іменники сила, хмара, море, океан, маса, купа, уйма, гибель, для яких неозначена кількість є лише переносним значенням, з яким вони вживаються тільки в експресивному мовленні для посилення кількісної характеристики чого-небудь.» Цей набір лексем передає вузьке коло кількісних понять, а саме: малу, велику та дуже велику неозначену кількість. Числівники кілька, декілька означають кількість у межах від трьох до дев'яти; кільканадцять — кількість у межах від одинадцяти до дев'ятнадцяти; кількадесят — кількість із кількох (від трьох до дев'яти) десятків; стонадцять — кількість понад сто? На малу недиференційовану кількість вказують і прислівники мало, небагато.

Із значенням великої неозначеної кількості кого -, чого-небудь вживаються прислівники багато, немало, чимало, пор.: «Історія відродження й визволення українського народу ще ховає в собі багато труднощів, загроз і боротьби» (В. Винниченко); «Я вже не кажу про Т. Шевченка, І. Франка, Лесю Українку, В. Стефаника, в яких немало моментів випередження сучасного їм рівня ідейного та художнього мислення» (І. Дзюба).

Безмежно велику неозначену кількість здебільшого з відтінком експресивності передають присубстантивно-вживані іменники безліч, тьма, сила, хмара, море, океан, маса, купа, уйма, гибель, пор.: «Тьма хрущів летить... гудить... Радісне се їх гудіння» (У. Кравченко); «Сила троянд, гранатів і всяких квітів, яких я перше не бачив і не можу назвати» (М. Коцюбинський); «Ярмарок шумів і гудів, як буйна зелена діброва. Море сміху, гомону — гумору» (С. Васильченко); «У світі науки — океан проблем, який чекає своїх колумбів, магелланів» (журн.); «Дарма, що гарні будинки, худоби гибель, грошей тьма» (П. Білецький-Носенко).

Експресивні іменникові сполучення із значенням безмежно великої кількості вживаються насамперед в усно-розмовному мовленні та в мові художніх творів.