Українська мова - Новий довідник - М. Радишевська 2008

Фонетика. Графіка. Орфоепія
Фонетика
§ 7. Склад і складоподіл

Склад — це частина слова, яка вимовляється одним поштовхом видихуваного повітря.

Склад може утворювати один чи кілька звуків, але серед них обов’язково має бути голосний. Саме голосний звук виступає в ролі складотворного (складового) й становить вершину складу. Перед ним і після нього можуть стояти приголосні, які називають нескладотворчими.

Запам’ятайте!

У слові стільки складів, скільки голосних звуків.

Залежно від кількості складів слова поділяють на:

✵ односкладові: день, ніч, рік, вік;

✵ двоскладові: вес на, лі то, о сінь, зи ма;

✵ трискладові: сні го пад, за ме тіль, ві хо ла, за ві я, бу ре вій;

✵ багатоскладові: хлі бо роб ство, сіль сько го спо дар-ський.

Чи є слова, які не можна поділити на склади? Так, це деякі службові частини мови: в, з, і.

У слові визначають наголошений склад (на який падає словесний наголос) і ненаголошені склади (решта).

Типи складів

Типи складів характеризують за кінцевим і початковим звуком складу.

Відкритий — склад, який закінчується на голосний: ті ло, пле че, го ло ва, ру ка, но га, ву хо, ши я, що ка, гу би.

Закритий — склад, який закінчується на приголосний: щед рість, від важ ний, фут бол, від січ, шіст сот, під няв, звіль нив шись, міль ярд.

В українській мові переважають відкриті склади.

Крім того, ще виділяють прикриті і неприкриті склади.

Прикритий — склад, який починається приголосним: ске ля, гра ніт, пта ство, хлі ба, кра сень, струн ко, збір ний, дзвеніти, кра ї-на.

Неприкритий — склад, який починається голосним: а ле я, о ко, і ко на, і де я, у зор, о си ка, о сінь, і ній, у каз.

У ході історичного розвитку мови спостерігається тенденція до прикриття початкових складів, що починаються або починалися голосними: вулиця (від улиця), він (від онъ), вівця (від овьця), вітчизна (від отьчизна), горіх (від оръхъ), гострий (від остръ).

Складоподіл

Кожна людина досить легко поділяє слова на склади й установлює їх кількість. Проте труднощі при складоподілі виникають насамперед тоді, коли збігаються кілька приголосних у середині слова.

При поділі слів на склади треба враховувати такі тенденції:

✵ для української мови, як і для інших слов’янських, характерне тяжіння до відкритих складів;

✵ діє принцип зростання гучності складу: гучність звуків попереднього складу має поступово спадати, а наступного — зростати.

Примітка. Найгучніші — голосні звуки, далі — в порядку зменшення гучності — сонорні, дзвінкі й глухі приголосні.

✵ принцип милозвучності, що зумовлює усунення груп приголосних у межах одного складу.

Основні правила складоподілу

✵ Якщо один приголосний стоїть між голосними, то він завжди належить до наступного складу: мо ре, не бо, ві тер, хви ля, па рус, ма ре во.

✵ Якщо поряд стоять два дзвінкі або два глухі звуки, то обидва належать до наступного складу: ща стя, ка штан, рі чка, пі джак, не сти, го спо дар, О ле ксан дра.

✵ Якщо з двох приголосних перший дзвінкий, а другий глухий, то вони належать до різних складів: бе різ ка, буз ко вий, швид ко, стеж ка, глиб ше, їдь те.

✵ Якщо з двох приголосних перший глухий або дзвінкий, а другий сонорний, то обидва належать до наступного складу: ко смос, ху до жник, те хні ка, об рій, мі дний, до бре, по тріб но, ча рі вни ця.

✵ Якщо поряд стоять два сонорні звуки, то вони належать до різних складів: зем ляк, бар ві нок, чо тир ма, сум но, тор гів ля, чер во ний,

пій ло, дев’ ять, та єм ни че.

✵ Якщо в слові є подовжені приголосні, то вони можуть належати до одного або до різних складів: по чу ття і по чут тя, ста ття і стат тя, бла ки ттю і бла киттю, зу стрі ччю і зу стріч чю.

✵ Якщо між голосними є два або більше приголосних, то сонорні звуки, що йдуть після голосного, належать до попереднього складу, а звуки, що стоять після них, — до наступного: май стер, мор квя ний, ми ло сер дний, ком плекс, а спі ран тці.

Увага!

Правила українського складоподілу не завжди збігаються з правилами переносу слів з рядка в рядок, а також із визначенням у слові морфем (найменших значущих частин).