Українська мова - Новий довідник - М. Радишевська 2008

Фонетика. Графіка. Орфоепія
Фонетика
§ 5. Голосні і приголосні звуки

Голосні звуки

Голосні — це звуки, що творяться за допомогою самого голосу.

При їхній вимові струмінь видихуваного повітря проходить вільно через ротову порожнину, не натрапляючи при цьому на жодні перепони (вібрація голосових зв’язок, ротова порожнина як резонатор). В українській мові 6 голосних звуків:

[а], [о], [у], [е], [и], [і].

Вини розрізняються за участю губ та за положенням язика в процесі творення.

За участю губ голосні поділяються на:

✵ огублені, або лабіалізовані (від латинського labium — губа): [о], [у];

✵ неогублені, або не лабіалізовані (губи активної участі не беруть): [а], [е], [и], [і];

За положенням язика. Рух язика в горизонтальному напрямі визначає місце творення голосного звука. За цією ознакою вони поділяються на:

✵ голосні переднього ряду: [і], [и], [е];

✵ голосні заднього ряду: |у], [о], [а];

Рух спинки язика у вертикальному напрямі визначає спосіб творення голосних. Відповідно до цього розглядувані звуки поділяють на:

✵ голосні високого підняття: [і], [у];

✵ голосні середнього підняття: [е], [о];

✵ голосний низького підняття: [а];

✵ голосний високо середнього підняття: (и).

Залежно від місця наголосу в слові голосні звуки можуть бути наголошеними і ненаголошеними.

Приголосні звуки

Приголосні — звуки, що творяться за допомогою голосу й шуму або тільки шуму.

При їхній вимові струмінь видихуваного повітря, проходячи через ротову порожнину, натрапляє на різноманітні перешкоди.

В українській мові 32 приголосні фонеми.

Класифікація приголосних

Приголосні класифікують:

✵ за участю голосу й шуму;

✵ за місцем творення, тобто місцем дії активних і пасивних мовних органів, які беруть участь у вимовлянні звуків;

✵ за способом творення, або як саме утворюється звук;

✵ за акустичним вираженням;

✵ за твердістю й м’якістю, що залежить від ступеня наближення середньої частини язика до твердого піднебіння.

За участю голосу й шуму приголосні поділяють на:

✵ Сонорні (від латинського sonorous — звучний) — це приголосні, при творенні яких голос переважає над шумом (Ш < Г): [в], [м], [н, [н'], [л], [л'],[р], [р'], [j].

✵ Шумні — приголосні, що творяться за допомогою шуму й голосу. Залежно від наявності голосу вони поділяються на:

дзвінкі: [,б], [д], [д'], [г], |з], [з'], [ж], [і'], — у цих звуках шум переважає над голосом (Г < Ш);

глухі: [к], [п], [с], [с'], [т|, [т'], [ф], [х], [ш], [ц], [ц'], [ч] — ці звуки складаються тільки з шуму.

Шумні звуки (дзвінкі та глухі) утворюють акустичні пари (крім ).

Увага!

Сонорні звуки парних не мають. У шкільній практиці їх відносять до дзвінких звуків.

За місцем творення приголосні поділяють на:

✵ Губні: [б], [п], [в], [м], [ф].

✵ Язикові. Ці приголосні залежно від того, яка частина язика торкається до піднебіння, поділяють на:

передньоязикові: [д], [д'], [т], [т], [з], [з'], [с], [с'], [ц], [ц' ],

[ж], [ч]. [ш], ], [л], [л'], [н], [н'], [р], [р'];

середньоязикові: [j];

задньоязикові: [ґ], [к], [х].

✵ Глотковий (фарингальний): [г].

За пасивним органом передньоязикові поділяють на:

✵ Альвеолярні (піднебінно-зубні): [ж], [ч], [ш], [р], [р'].

✵ Зубні: решта передньоязикових приголосних.

За способом творення приголосні поділяють на:

✵ Зімкнені (проривні):

зімкнені чисті: [б], [п], [д], [д'], [т], [т'], [г], [к] — ротові, [м], [н]. [н'] — носові;

африкати: [ч], [ц], [ц'].

✵ Щілинні: [в], [ф], [з], [з'], [с], [с'], [ж], [ш], [j], [г], [х], [л], [л'].

✵ Дрижачі: [р], [р'].

За акустичним вираженням деякі приголосні поділяють на:

р• Шиплячі: [ж], [ч], [ш], .

✵ Свистячі: [з], [з’], [ц], [ц’], [с], [с’],

За твердістю і м’якістю приголосні поділяють на:

✵ М'які: [д’], [т’], [з’ ], [с’], [ц’], [л’], [н’], [р'], , [j].

Вони, крім [j], мають тверді відповідники й утворюють пари. Наприклад: [тин] — [т’ін’]

[сад] — [с’ад’]

[лин] — [л’ін’].

✵ Тверді:

губні: [б], [п], [в], [м], [ф]

шиплячі: [ж], [ч], [ш], [дж];

задньоязикові: [ґ], [к], [х];

глотковий: [г].

Ці приголосні парних не мають і м’якими ніколи не бувають. Лише перед голосним [і] та йотованим звуками (які позначаємо на письмі літерами я, ю, є) вони можуть бути пом’якшеними (напівм'якими). Таку вимову пом’якшених звуків позначаємо знаком [’] (як апостроф): [б’ік], [в’ік], [п’ік], [к’іт], [п’уре], [дв’іч’і].

Способи позначення м’якості на письмі:

✵ за допомогою літери ь (знака м’якшення): сталь — [стал'], сльози — [сл’ози], рельєф — [ре^ил'jеф];

✵ за допомогою літери і: хліб — [хл’іб], зліт — [зл’іт];

✵ за допомогою літер я, ю, є, якщо вони стоять після приголосного: люди — [л’уди], земля — [зе^имл’а], виллємо — [вил':емо].

Запам’ятайте!

Словесні формули класифікації деяких приголосних звуків, які склав мовознавець Іван Ющук:

«Мавпа Буф» — губні приголосні;

«Ми винили рій» — сонорні приголосні;

«Усе це кафе «Птах і чаша» — глухі приголосні;

«Ще їжджу» — шиплячі приголосні;

«Сце їздзу» — свистячі приголосні (дитяча мова).

Зразок характеристики звуків: Наша ціль — людське щастя і воля. І. Франко.

наша — [наша]

[н] — приголосний, сонорний, передньоязиковий, зімкнений носовий, твердий;

[а] — голосний, нелабіалізований, заднього ряду, низького підняття, наголошений;

[ш] — приголосний, шумний, глухий, передньоязиковий, щілинний, шиплячий, твердий;

[а] — голосний, нелабіалізований, заднього ряду, низького підняття, ненаголошений.

ціль — [ц’іл’]

[ц’] — приголосний, шумний, глухий, передньоязиковий, африката, свистячий, м’який;

[і] — голосний, нелабіалізований, переднього ряду, високого підняття;

[л’] — приголосний, сонорний, передньоязиковий, щілинний, м’який.

людське — [лудс'ке ]

[л'] — приголосний, сонорний, передньоязиковий, щілинний, м’який;

[у] — голосний, лабіалізований, заднього ряду, високого підняття, ненаголошений;

[д] — приголосний, шумний, дзвінкий, передньоязиковий, зімкнений, твердий;

[с’] — приголосний, шумний, глухий, передньоязиковий, щілинний, свистячий, м’який;

[к] — приголосний, шумний, глухий, задньоязиковий, проривний, твердий;

[є] — голосний, нелабіалізований, переднього ряду, середнього підняття, наголошений.

щастя — [шчас'т'а]

[ш] — приголосний, шумний, глухий, передньоязиковий, щілинний, шиплячий, твердий;

[ч] — приголосний, шумний, глухий, передньоязиковий, зімкнений, африката, шиплячий, твердий;

[а] — голосний, нелабіалізований, заднього ряду, низького підняття, наголошений;

[с] — приголосний, шумний, глухий, передньоязиковий, щілинний, свистячий, м’який;

[т’] — приголосний, шумний, глухий, передньоязиковий, зімкнений, м’який;

[а] — голосний, нелабіалізований, заднього ряду, низького підняття, ненаголошений.

і — [і]

[і] — голосний, нелабіалізований, переднього ряду, високого підняття, ненаголошений.

воля — [вол’а]

[в] — приголосний, сонорний, губний, щілинний, твердий;

[о] — голосний, лабіалізований, заднього ряду, середнього підняття, наголошений;

[л’] — приголосний, сонорний, передньоязиковий, щілинний, м’який;

[а] — голосний, нелабіалізований, заднього ряду, низького підняття, ненаголошений.