Українська мова - Новий довідник - М. Радишевська 2008

Лексикологія
§ 35. Антоніми

Антоніми (від грецьких anti— проти та оnymа — ім’я) — це слова з протилежним лексичним значенням.

Наприклад: день — ніч, початок — кінець, перемога — поразка, життя — смерть, молодий — старий, білий — чорний, говорити — мовчати, високо — низько, тут — там.

В антонімічні пари об’єднуються слова, якщо вони мають яку-небудь лексичну спільність (розмір, смак, темп, зріст, час, стан тощо). Наприклад, прикметники великий — малий виражають протилежні значення, але їх об’єднує спільне поняття розміру. Швидкий — повільний об’єднуються в антонімічну пару поняттям темпу, сміятися — плакати — дії, радісно — сумно — стану.

Тому не можна вважати антонімами слова ніч і ранок, дитинство і юність, добрий і ввічливий, зелений і червоний, бо вони або не мають прямого протиставлення, або не об’єднуються лексичною спільністю.

Антоніми можуть бути як різнокореневі (тепло — холодно, друг — ворог, успіх — невдача, радіти —журитися), так і спільнокореневі (надія — безнадія, схід — захід, відкрити — закрити, логічний — алогічний).

Увага!

1. Слова з часткою не лише тоді антонімічні, коли вона творить слово з новим значенням: друг — недруг (ворог), правда — неправда (брехня), воля — неволя (рабство), багатий — небагатий (убогий).

Однак не треба вважати антонімами такі слова. як теплий — нетеплий, швидко — нешвидко, бо вони передають не діаметрально протилежні поняття, а значення з різним ступенем вияву якості.

2. Якщо слово входить до складу терміна, воно втрачає здатність мати антоніми: білий гриб, кисла реакція, жовта раса.

Антоніми можуть бути виражені різними частинами мови:

а) іменниками: світло — темрява, війна — мир, зустріч — розлука, земля — небо;

б) прикметниками: тихий — голосний, рідкий — густий, демократичний — антидемократичний, здоровий — хворий, гострий — тупий;

в) дієсловами: сидіти — стояти, працювати — байдикувати, любити — ненавидіти, хвалити — гудити, загубити — знайти;

г) прислівниками: високо — низько, близько — далеко, добре — погано, вгорі — внизу, влітку — взимку, тут — там.

Зовсім мало антонімів серед займенників (усякий — ніякий, усі — ніхто) та прийменників (від — до, під — над).

Важливою ознакою антоніми є те, що багатозначні слова можуть мати кілька антонімів (до кожного із значень): тихий спів — дзвінкий спів; тиха течія — стрімка течія; тихий крок — швидкий крок; тиха вулиця — гомінка вулиця; тиха розмова — голосна розмова. Такі антоніми називають контекстуальними.

Порівняйте ще низку словосполучень, у кожному з яких антонімом до слова свіжий є інша лексема: свіжий хліб — черствий хліб; свіжий огірок — солоний огірок; свіжий букет — зів’ялий букет; свіжа метафора — стерта метафора; свіжий погляд — традиційний погляд.

В антонімічні відношення можуть уступати не тільки слова, а й фразеологізми: увечері — серед білого дня; мовчати — теревені правити; темно — хоч голки збирай.

Тільки в реченнях слова чорний — тендітний, землянка — хата можуть тлумачитися як антоніми:

У мужички руки чорні,

В пані рученька тендітна.

В мужика землянка вогка,

В пана хата на помості.

Пан гуляв у себе в замку —

У ярмі стогнали люди.

Навіть трудно розказати,

Що за лихо сталось в краю

Люди мучились, як в пеклі,

Пан втішався, мов у раю.

Леся Українка.

Антоніми широко використовуються в художній літературі як стилістичні засоби. З них утворюється стилістична фігура антитеза. Це зіставлення протилежних образів, думок, явищ, у результаті якого виникає контраст, протиставлення. Антитеза увиразнює текст, робить його чіткішим та образнішим:

Тінь чорна стрімко падає вниз —

То білий голуб так злітає вгору.

Л. Костенко.

А я стою у білому плащі під чорним деревом,

На котрім птиці сниться весна

І. Жиленко.

Письменники використовують антоніми у заголовках художніх творів: «І мертвим і живим...» (Т. Шевченко ).

«Війна і мир» (Л. Толстой). «Правда і кривда» (М. Стельмах).

«З журбою радість обнялась» (Олександр Олесь).

Антоніми часто трапляються в народній творчості, зокрема в прислів’ях, приказках, піснях:

Ситий голодного не розуміє.

Багато казати — мало слухати.

Брехня стоїть на одній нозі, а правда на двох.

На чорній землі білий хліб родить.

Молоде орля, та вище старого літає.

Хто мудро мовчить, той гарно говорить.

Одна гора високая, а другая — низька,

Одна дівка далекая, а другая близька.

(Нар. тв.).