Українська мова - Новий довідник - М. Радишевська 2008

Лексикологія
§ 31. Слово як одиниця мови

Слово — це основна, базова одиниця мови, яка служить для називання предметів, властивостей, дій і процесів.

Отже, слово бере на себе номінативну (називну) функцію мови. У словах реалізуються наші думки й почуття. Зі словами пов’язані всі інші одиниці мови.

Найважливіші ознаки слова:

✵ має певну матеріальну оболонку (складається з одного чи кількох звуків), які внутрішньо впорядковані;

✵ має один наголос (складні слова можуть мати ще побічний наголос, як-от: військовозобов’язаний); деякі складні слова(їх звичайно пишемо через дефіс) мають два головні наголоси, наприклад: воєнно-стратегічний;

✵ має лексичне значення, тобто щось називає чи виражає;

✵ пов’язується з іншими словами в реченні змістовими й граматичними зв’язками, виконує в реченні певну синтаксичну функцію;

✵ слова набирають у реченні певних граматичних форм.

У слові можуть бути значення двох типів — лексичне й граматичне, які розглядають відповідні розділи мовознавства.

Лексичне значення — це реальний зміст слова, те, що слово називає і що закріплене традицією у свідомості мовців.

Основним у лексичному значенні слова є поняття, яке виражається словом.

Людська пам’ять неспроможна охопити назви всіх окремих предметів, тому слово співвідноситься з цілим класом однорідних предметів, явищ, які характеризуються наявністю спільних ознак на основі узагальнення. У свідомості людини створюється поняття, як категорія мислення реалізується у слові.

Так, словом зелений називають колір, орати — конкретну фізичну дію, сумувати — стан, лисиця — тварину, три — кількість предметів тощо.

За своїм значенням і роллю в реченні слова поділяють на повнозначні, або самостійні (іменник, прикметник, числівник, займенник, дієслово, прислівник), і службові, або несамостійні (прийменник, сполучник, чистка).

Повнозначні слова мають реальний зміст, тобто обов’язково щось називають (предмет, ознаку, кількість, дію, стан), а неповнозначні виражають різні синтаксичні й смислові відношення між ними. Якщо самостійним словам властиве лексичне й певне граматичне значення (яблуня — фруктове дерево; жіночий рід, однина, називний відмінок, перша відміна, м’яка група), то службові мають лише граматичне.

Примітка. Твердження щодо лексичного значення службових слів — дискусійне. На думку деяких мовознавців, вони мають неповне лексичне значення.

Є ще група слів, які виражають лише почуття людей. Не маючи ні лексичного, ні граматичного значення, вони виконують тільки емоційну функцію: вигуки ой, ох, ех, овва, пхе.

Отже, слово (своєрідний умовний знак) — це не безпосередня назва предмета чи явища, а назва поняття про предмет. Слова спроможні позначати все, що нас оточує в навколишньому світі, що вже пізнала людина чи пізнає в майбутньому.