Українська мова - Новий довідник - М. Радишевська 2008

Синтаксис. Пунктуація
Складне речення
§ 146. Класифікація складних речень

Складним називають речення, утворене з двох чи кількох простих речень, що об’єднані в одне ціле за змістом та інтонацією:

Душа летить в дитинство, як у вирій.

Бо їй на світі тепло тільки там.

Л. Костенко.

Тут дві граматичні основи, тому речення складне.

Проліта дитинство, та у спадок

Зостається пісня, повна згадок,

Пам’ять зостається назавжди.

В. Вихрущ.

Це речення теж складне, бо має три предикативні центри.

Частини складного речення утворюють єдине ціле— синтаксичну одиницю вищого, ніж просте речення, рівня.

Компоненти складного речення простими реченнями називають умовно. Хоч вони структурно подібні, але, об'єднуючись у складне, втрачають свою смислову самостійність та інтонаційну завершеність, які характерні для простого речення.

Складне речення, у якому лише дві частини, називають двокомпонентним:

Та де б не ходив я в далекій дорозі,

В чужім чи у ріднім краю,

Я згадую вогник у тихій тривозі

І рідну хатину свою.

А. Малишко.

Складне речення, у якому більше двох частин, називають багатокомпонентним:

Мене водило в безвісті життя,

Та я вертався на свої пороги,

Переплелись, як мамине шиття,

Мої сумні і радісні дороги.

Д. Павличко.

Залежно від мети висловлювання

складні речення, як і прості, поділяють на:

✵ розповідні:

У кожного з нас є той найдорожчий у світі берег, від якого починається наша дорога в життя і куди ми не завжди повертаємось (І. Цюпа);

✵ питальні:

Де ж та доля, де та правда,

Що ми дожидали?

Де ж той схід ясного сонця.

Що пророкували?

М. Рильський;

• спонукальні:

Благословенна будь, родино.

Де в згоді сестри і брати.

М. Ткач.

Як і прості речення, складні можуть бути емоційно забарвленими — окличними:

Яким теплом і лагідним родинним затишком, якою добротою та материнською ласкою віє від тебе, рідна хато! (І. Цюпа).

Складні речення утворюються з предикативних частин, за будовою подібних до простих речень: двоскладних і односкладних, які бувають поширеними і непоширеними, повними і неповними, ускладненими і неускладненими.

Жити серед людей — все одно що ходити в казковому саду, де навколо тебе ми тонші пелюстки квітів з тремтячими краплинами роси, і треба так іти і так доторкуватися до квітів, щоб не впала жодна крапля. (В. Сухомлинський).

У наведеному складному реченні: перше просте речення — двоскладне, поширене, повне, неускладнене; друге — двоскладне, поширене, неповне, неускладнене; трете — односкладне, поширене, повне, ускладнене однорідними членами речення; четверте — двоскладне, поширене, повне, неускладнене.

Основні види складних речень

Залежно від способу поєднання простих речень у складному розрізняють такі основні види складних речень:

Складні сполучникові речення — це такі речення, частини яких поєднуються за допомогою інтонації і сполучників або сполучних слів.

Вони поділяються на дві групи:

1. Складносурядні — у яких синтаксично рівноправні частини поєднані сполучниками сурядності:

Усе іде, але не все минає

Над берегами вічної ріки.

Л. Костенко.

2. Складнопідрядні — у яких нерівноправні частини поєднані сполучниками підрядності або сполучними словами:

Приїжджайте частіше додому,

Бо не вічні ні батько, ні мати.

М. Сингаївський.

І от тепер, коли утома

В своїх обіймах пригорта,

Мені так хочеться додому,

Де коливаються жита.

Д. Фальківський.

Складні безсполучникові речення — це такі речення, частини яких поєднуються за смислом та інтонаційно, але без сполучників і сполучних слів:

Будуть нас явори яворовим вогнем колисати

Будуть нам вечори свої тіні мережить в саду

Буде нас зустрічать з рушничком українськая мати.

На останній рушник я до тебе прийду.

Л. Забашта.

Складні речення з різними видами зв’язку (сполучниковим і безсполучниковим). Такі речення завжди багатокомпонентні і мають назву складних синтаксичних конструкцій:

Чужих країв ніколи я не бачив,

Принад не знаю їхніх і окрас,

Та вірю серцем щирим і гарячим:

Нема землі такої, як у нас.

В. Симоненко.