Українська мова - Новий довідник - М. Радишевська 2008

Синтаксис. Пунктуація
Складне речення
§ 147. Складносурядні речення

Складносурядним називають таке складне речення, граматично рівноправні частини якого поєднуються за допомогою сполучників сурядності:

Класифікація складних речень

Людське в людині — це найвища цінність,

І дар цей треба всім нам берегти.

В. Крищенко.

Дружба має різні прояви, але закон у неї один — вірність (М. Коцюбинський ).

Лиш храм збудуй, а люди в нього прийдуть (Л. Костенко).

Порятуй красу — і вона порятує нас. (О. Матушек ).

Чи то весни колиска запашна

Мене гойдала в чисті небозводи,

Чи, може, хто з благословенним словом

До мене в душу стиха нахиливсь.

М. Вінграновський.

Структура та змістова самостійність частин складносурядного речення має відносний характер, оскільки часто лише перша частина будується вільно, а друга певною мірою залежить від її змісту та будови. Наприклад:

Стій, людино! Ось твій світ, вічний і прекрасний, і ти в ньому живеш коротку свою мить (О Довженко).

Чужих два слова в пісні буде —

І пісня вся тоді чужа.

Д. Павличко.

Згода дім будує, а незгода руйнує (Нар. тв.).

Прості речення, що входять до складносурядного, можуть бути однотипними і різнотипними.

Однотипні речення бувають:

✵ Двоскладними:

І сад цвіте, і горличка туркоче,

І тихий промінь на покосі спить.

Г. Чубач.

Твоя душа — блискуча ліра,

А серце — огнище в імлі.

Г. Чупринка.

✵ Односкладними:

Серцю дано не бідніти, і думам не дано всихать! (М. Стельмах),

Чи біля тебе душу відморожу,

Чи біля тебе полум'ям згорю.

Л. Костенко.

Квітчастий луг і дощик золотий (П. Тичина).

• Повними:

Прилинув вітер, і в тісній хатині

Він про весняну волю заспівав,

А з ним прилинули пісні пташині,

І любий гай свій відгук з ним прислав

Леся Українка.

Чи то солов’ї щебетали, і капали роси з туманів, і трави співали квіткам? (Олександр Олесь).

• Неповними:

Одним рятунок — смерть,

А іншим — карі очі,

А ще комусь — перо

(Т. Севернюк)

Дерева й квіти в іскорках роси

Та за вікном дитячі голоси,

Та риба в озері, та в небі птах

Та смак цілунку на твоїх устах

М. Руденко.

• Поширеними:

Раніш мороз нагнав на птаство страху,

А нині дощ берези полива.

М. Руденко.

Не то осінні води шуміли, збігаючи в Дунай, не то вітер бився в зало мах провалля (М. Коцюбинський).

• Непоширеними:

Одні суть бджолами, а другі — трутнями (О. Кобилянська).

То день сміявсь, то дощик хлипав, то вітер шастав (М. Карпенко).

Різнотипні речення

Будь сіячем, і хай життя твоє насущний хліб, а не кукіль дає (Л. Забашта).

Жити — шукати істину, і в цьому щастя (П. Загребельний).

Шлях людський не встелили квіти,

І на тяжкій дорозі до мети

Ганебно мати все

І водночас нічого не уміти.

С. Голованівський.

Земля не може жити без сонця, а людина — без щастя (М. Стельмах).

Сполучники сурядності у складносурядних реченнях

Предикативні частини складносурядного речення з’єднуються сполучниками сурядності, які можуть виражати різні смислові відношення між ними.

Речення з єднальними сполучниками

✵ одиничними: і, й, та (=і);

✵ повторювальними: і…і. ні...ні (ані...ані) тощо.

Смислові відношення між частинами:

✵ Одночасність дій, подій, явищ, станів:

Бліді на небі гасли зорі,

І вітер плутався в мережах верховіть,

І не гойдалися берези білокорі.

М. Рильський.

І купаються зорі в золоті лип,

І мати усміхнена годує дитя,

І лелека на хаті, немов смолоскип,

Нашій пам’яті світить в прийдешні літа.

Б. Стельмах.

✵ Послідовність дій або станів:

Вересень далеко відлетів легкими вітрами, і починає мжичить (І. Микитенко).

Рясніє дощ, і падає лункіше м’яких краплин розмірене биття (М. Бажан).

✵ Причиново-наслідкова залежність між діями або станами:

Може, квіти зійдуть — і настане

Ще й для мене весела весна.

Леся Українка.

Пливе над світом осінь, як медуза,

І мокре листя падає на брук.

Л. Костенко.

Тебе нема, і дні — як ночі,

І сад хитається в журбі.

В. Сосюра.

✵ Перелічувальні відношення виражаються інтонацією та повторюваними сполучниками, які оформляють перелік кількох тверджень:

І чорнозем тужавіє соками знову,

І проснуться під сонцем озимії сходи,

І розтануть в полях сніговиці покрови,

І оновлення вічне у квітні забродить.

Н. Кащук.

Вже вийшов місяць, і сова гукала,

І тепла скирта уві сні зітхала,

І дуб дрімав у срібному плащі.

Л. Скирда.

Речення з протиставними сполучниками

а, але, та (=але), зате, проте, однак

Смислові відношення між частинами:

✵ Протиставлення дій, подій, явищ, станів:

Постів ніжних в нас багато, але мислителів ще мало (П. Тичина).

Дитинство має береги, а юність має крила (Г. Чубач).

Я із щастям був заручений, та, на жаль, ми розійшлись... (Д. Фальківський ).

Багато сліз сама я пролила.

Зате тепер навчилась шанувати

Любов і мир родинного житла.

І. Кочерга.

✵ Зіставлення дій, подій, явищ, станів:

Завірюха стугоніла, вила,

А мороз гострив свій білий ніж.

І. Драч.

Дрімає білий ліс, мов чарами повитий,

А місяць із неба алмази сипле скрізь

І сяйвом облива зимові сніжні віти.

М. Рильський.

Відтінку допустовості складносурядним реченням із протиставними відношеннями надають конструкції типу: ще... а вже, тільки... а вже, вже... а ще, вже... проте:

Ще назва є, а річки вже немає. Ще немає ні людства, ні преси, ні головліту, а цензура вже є... (З тв. Л. Костенко).

Речення з розділовими сполучниками

або, чи, хоч, або...або, чи...чи, хоч...хоч, то...то, не то…не то, чи то...чи то

У складносурядних реченнях з розділовими сполучниками йдеться про:

✵ Чергування дій, подій, явищ, станів:

То сонце усміхнеться нам крізь хмари.

То дощик рясно землю поливає

Г. Чубач.

Чи ти мій сон, чи ти моя уява

Чи просто чорна магія чола.

Л. Костенко.

✵ Несумісність, взаємовиключення дій, подій, явищ, станів:

Або розумне казать, або зовсім мовчать (Нар. тв.)

Або не сокіл я, або зломила мені неволя крила (Леся Українка).

Речення з градаційними та приєднувальними сполучниками

У складносурядних реченнях можуть передаватися особливі відношення градації, тобто підсилення чи послаблення значення другого компонента порівняно з першим. Такі значення характерні для сполучників: не лише... а й, не тільки... а й, не стільки... скільки, хоча й... але.

Ці сполучники за будовою складені, перша їхня частина розміщується перед першим простим реченням, а друга — перед другим:

Не тільки злива лила в ту ніч, аи блискавки шмагали потріскані від спеки поля (Л. Бойко).

Не лише ми з Піратом боялись баби, а й мати остерігалась її прокльонів (О. Довженко).

Предикативні частини складносурядних речень з приєднувальними відношеннями нерівноправні.

Друга, приєднувальна, частина речення являє собою додаткове повідомлення, доповнює ту думку, яка висловлена в першому простому реченні.

Приєднувальне значення передається за допомогою сполучників: та й, ще й, також, причому, притому, при цьому:

Оті малюнки київські та львівські малярі лиш того тижня скінчили малювати, ще й фарба добре не висохла.

Посідали й старші з гостей, також дехто вийшов у садок пройтися. Ніхто й ніколи не бачив її такою лагідною і покірною, причому всі дивувалися тій зміні (З тв. Б. Лепкого ).

Приєднувальне значення може передаватися й сполучниками сурядності і, а, але:

Він дарував людям красу, і в цьому був сенс його життя.

Розрізняйте!

Складносурядні речення і прості речення з однорідними членами мають багато спільного, зокрема сурядний зв’язок між окремими частинами, однакові сполучники.

Щоб відрізнити ці речення, треба насамперед визначити граматичну основу. Якщо в реченні два (чи більше) підметово-присудкових центри, то речення складносурядне.

Якщо ж речення мас одну граматичну основу, то воно просте, ускладнене однорідними членами речення.

Порівняйте!

Прості речення:

Розцвітає людина в щасті, а не в журбі (О. Довженко).

Вітер то затихав і летів городами в степ, то налітав з повною силою (Г. Тютюнник).

Водевіль і трагедія нагло зійшлися і заграли маленький танок (Олександр Олесь).

Складносурядні речення:

Чужі приходять в час твоїх щедрот,

А я прийшла у час твойого смутку.

Л. Костенко.

То вітерець дихне по ниві,

То коник в житі засюрчить.

Л. Глібов.

Хтось ударив без жалю по серию моїм —

І забилось серце в вогні золотім.

Олександр Олесь.

Розділові знаки у складносурядних реченнях

Між частинами складносурядного речення може ставитися кома, крапка з комою і тире.

Ставимо кому:

1. Перед усіма сполучниками сурядності — як одиничними, так і повторюваними:

Навкруг Землі мої кружляли мрії,

І в серце хлюпав хвилями Дніпро.

В. Стус.

І сонце, й день, і вишня в цвіті,

І творчості крилата мить.

П. Тичина.

Скільки є мудреців, та найвища завжди мудрість мами (Б. Чіп).

Поети — це біографи народу,

А в нього біографія важка.

Л. Костенко.

Чи у птиць є Вітчизна далека,

Чи тебе візьме ключ у політ,

Відімкне тобі далеч небесну?

В. Василашко.

Не ставимо коми:

1. Між двома предикативними частинами, з’єднаними єднальними чи розділовими (одиничними) сполучниками, якщо вони мають спільний другорядний член речення (найчастіше обставини) або спільні частки (вже, тільки, лише та ін.):

По узліссі і на галяві зеленіє перший ряст і цвітуть проліски та сон-трава (Леся Українка).

І от у синій глибині небес затріпотіли зорі й виплив місяць (Є. Маланюк).

Де-не-де біля вирв сивіє безводний полин або кущиться пахучий чебрець (О. Гончар).

Тут берези з вітрами шуміли в зелених гаях і над ставом схилялась гіллям молода яворина (Д. Луценко).

Тільки невсипуще море бурхає десь здалеку та зорі тремтять у нічній прохолоді.

Лише могутні дуби кивають кучерявими головами і тендітні берізки соромливо опускають зелені коси (3 тв. М. Коцюбинського).

2. Якщо обидві частини складносурядного речення питальні, окличні або спонукальні:

Чи, може, щось наплутано віками

І атом вручено нам безрозсудно рано?

П. Скунць.

Надіє! Надіє!

О, хто тебе ніжно на грудях не грів

І хто за тобою орлом не летів?

Олександр Олесь.

Хай наше слово не вмирає

І наша правда хай живе!

М. Рильський.

Хай вітер знамена колише

Й співають в садах солов'ї!

В. Сосюра.

3. Якщо обидві частини складносурядного речення є однотипними односкладними реченнями (безособові, називні тощо):

Світало і хмарилось. Було затишно і пахло вогкістю (А. Головко).

Недолі не вернутися назад

І хмарам сонця більше не закути.

Р. Братунь.

Степ і вітер. Степ і тиша. Степ і сонце. Цілина (Л. Первомайський).

Але: Не обдурюй себе, і тобі не доведеться дурити інших (В.Брюген), — кому ставимо, бо прості речення односкладні, проте різнотипні: 1-е — означено-особове, 2-е — безособове.

Поспішайте любити всю землю свою,

І не треба за це ні хвали, ні хули.

М. Сингаївський.

Між двома частинами складносурядного речення стоїть кома, бо

1- е речення узагальнено-особове,

2- е — безособове.

Крапку з комою ставимо між частинами складносурядного речення, якщо вони далекі за змістом або ускладнені, тобто мають свої розділові знаки:

Встала й весна,

Чорну землю сонну розбудила,

Уквітчала її рястом,

Барвінком укрила;

І на полі жайворон,

Соловейко в гаї

Землю, убрану весною,

Вранці зустрічають.

Т. Шевченко.

Все зраділо, стрічаючи день; і день зрадів, розцвітаючи, ясний, теплий, погожий (Панас Мирний).

Тире ставимо між частинами складносурядного речення, якщо в другій частині виражається різке протиставлення, наслідок (у першому реченні — причина) або швидка (раптова) зміна подій:

Дмухнув вітер понад ставом — і сліду не стало (Т. Шевченко).

Дощ пройшов — і Київ зеленіє (М. Рильський).

Я поглянув на тебе — і десь глибоко в серці ворухнуло кохання крилом (М. Нагнибіда).

Ще мить —- і Дрогочинська битва загримить (М. Бажан ).

Іще одна-єдина мить —

І дальній поїзд прошумить.

A. Малишко.

Примітка. Інколи між частинами складносурядного речення ставиться кома і тире як єдиний розділовий знак (у тих же випадках, що й тире).

А глянь лиш гарно кругом себе, —

І раю кращого не треба.

Т. Шевченко.

Всім серцем любіть Україну свою. —

І вічні ми будемо з нею.

B. Сосюра.

Синтаксичний розбір складносурядного речення

Схема розбору:

1. Запишіть речення.

2. Визначте й підкресліть граматичні основи, другорядні члени речення, позначте частини мови, якими вони виражені.

3. Охарактеризуйте речення за метою висловлювання та інтонацією (розповідне, питальне, спонукальне; окличне чи неокличне).

4. Визначте кількість простих речень, що входять до складного.

5. З’ясуйте засоби зв’язку та смислові відношення між простими у складносурядному.

6. Накресліть схему речення, пам’ятаючи, що кожне просте синтаксично рівноправне речення умовно позначаємо квадратними дужками, а сполучники сурядності ставимо між дужками.

[— =], i [=], i [= —];

[=], але [=];

Не то [— =], не то [— =].

7. Поясніть правила вживання розділових знаків, назвіть пунктограми.

8. Охарактеризуйте кожне просте речення (за схемою).

Зразок:

І на оновленій землі

Врага не буде, супостата,

А буде син, і буде мати,

І будуть люди на землі.

Т. Шевченко.

Це розповідне неокличне речення, що складається з чотирьох простих речень, поєднаних сполучниками сурядності а, і.

Граматична основа першого речення — не буде (односкладне, безособове); другого — буде син, третього — буде мати, четвертого — будуть люди. 2-е і 3-є — двоскладні, непоширені, 4-е — двоскладне поширене.

Смислові відношення між простим реченням — протиставно-єднальні.

Схема: І [=], а [= —], і [= — ], і [= —].

Між простими реченнями ставимо коми; перше просте речення ускладнене відокремленою непоширеною прикладкою: врага (якого?) супостата.

Далі йде синтаксичний розбір кожного простого речення за схемою аналізу простого речення.