Українська мова - Новий довідник - М. Радишевська 2008

Синтаксис. Пунктуація
Просте ускладнене речення
§ 142. Відокремлені члени речення

Другорядні члени речення, які для підсилення смислової ролі виділяються в усному мовленні інтонацією та паузами, а на письмі — комами (рідше тире), називають відокремленими.

Відокремлені другорядні члени речення використовують у мові для пояснення або уточнення:

Над луками, залитими квітневою повінню, холонув оранжевий вечір, зануривши в мілкі при- бережки далеке полум’я хмар. По той бік річки, напроти сосни, заходило сонце, пославши на воду од берега й до берега шматок червоного полотна. А лопухи, почувши холодок, настовбурчилися, тихо зарипіли, випростовуючись, і теж запахли — низовинням, росою, ніччю. Над урочищем зринув місяць — червоний і глибокий, мов кратер у палаючу безодню. Небо — прозора льодяна скеля, слизька, холодна, зацвяхована зорями, наглухо спаяна морозом.

(3 тв. Г. Тютюнника).

Відокремлені означення

Відокремлюються, виділяючись комами на письмі та паузами у вимові, означення поширені і непоширені, узгоджені і неузгоджені.

Узгоджені означення відокремлюються:

1 Якщо вони виражені дієприкметниковим або прикметниковим зворотами і стоять після означуваного слова:

Добріє світ, народжений в любові (Т. Коломієць).

Хай же буде благословенне життя, звеличене працею, осяяне любов’ю до матері-природи (В. Гжицький).

Мовчить мій цілий світ, Загорнутий в легкі словесні целофани. Л. Костенко.

Ліс, закутаний у м’яку білу габу, стоїть непорушно, облитий місячним сяйвом (У. Самчук).

Хвала тому, хто людям у приполі

Несе слова, подібні хлібу й солі,

І співи, гідні слави сіяча.

М. Рильський.

2. Якщо вони відносяться до особового займенника (незалежно від позиції):

Переповнений любов’ю, я відкрив кохання книгу (П. Тичина).

Вона [любов] прийшла, заквітчана і мила,

І руку лагідно до мене простягла.

В. Симоненко.

І коли б солов'єм я співучим

У твоїх народилась лісах,

То про тебе, велику й могучу,

Я навчила б співать небеса.

М. Ткач.

Заслухані у відголосся минулого, задивлені у міраж майбутнього, ми часто пропускаємо повз увагу найцінніше — музику сьогоднішнього дня (Ірина Вільде).

Іноді займенник може бути опущений:

Закутаний у вітер, накритий небом і обмотаний піснями, лежу, мов мудрий лис, під папороті квітом... (Б.-І. Антонин).

3. Якщо вони поширені, стоять перед означуваним словом і мають додатковий відтінок обставинного значення — причини чи умови (можна додати слова будучи, бувши):

Виснажені атаками і великими втратами, німці не витримали грізного натиску полку. Вражений небаченим видовищем, хірург прикипів до місця (3 тв. О. Довженка ).

Увага!

До таких означень можна поставити ще питання чому? за якої умови? незважаючи на що?, і стоять вони переважно на початку речення.

Але якщо означення не має обставинного відтінку й стоїть перед означуваним словом, то воно не відокремлюється:

Степове безмежжя тече буйною зеленавістю хлібів, мерехтить нагрітим від сонця повітрям (І. Цюпа).

Теплом дихала настояна на травах і квітах земля.

4. Якщо вони відділені від означуваного слова іншими членами речення:

Срібним маревом повиті,

Біля сіл стоять тополі.

Леся Українка.

Поле німує, знесилене вітром, спить мертвим сном, руде, обдерте (М. Коцюбинський).

Млою ночі оповитий, скаче кінь білокопитий, креше іскорки-огні (Г. Чупринка).

5. Два або кілька непоширених означень після означуваного слова, якщо перед ним уже є узгоджене означення:

Ніжна блакитна хвиля, чиста й тепла, кидала на берег тонке мереживо піни (М. Коцюбинський).

Я зірвав для тебе золоті майори,

В них осіння барва, тепла і густа.

Т. Масенко.

Коли ж у препозиції такого означення немає, то непоширені означення, що стоять після іменника, можуть відокремлюватися або не відокремлюватися (за бажанням автора):

Берізку, ніжну і струнку, цілує вітер кучерявий (В. Сосюра).

Підводилось сонце червоне, заспане, невмите (М. Хвильовий).

Мовчать каштани, стомлені і мляві (В. Симоненко).

Увага!

Інколи структура речення вимагає використання комбінованого знака — коми й тире (,—):

Сльози, пронизані сонцем,— веселка. Промінь, умитий сльозою — роса (А. Листопад).

У наведених реченнях відокремлюються означення, виражені дієприкметниковими зворотами, ідо стоять після означуваних слів. Тире ставляться між підметами й присудками, вираженими іменниками.

6. Кілька непоширених означень, що стоять у кінці речення, відокремлюються тире:

Тихі, ніжні зорі спадали з неба - білі, непрозорі... (Леся Українка).

Я кину все. Я вірю в кілометри — Обвітрені, задихані і злі. Л. Костенко.

Володимирську гірку хтось наче оббризкав фарбами — золотистими, коричневими, зелено-бурими (М. Олійник).

Відокремлення неузгоджених означень

1. Неузгоджені означення, виражені іменниками з прийменниками або без них, відокремлюються обов’язково за наявності відповідної паузи та особливого змістового навантаження:

Ось сонце віри — чисте і просте,

Ось сонце міри — з віжками на храпах.

І. Драч.

2. Відокремлюються також неузгоджені означення, що стоять в одному ряду з узгодженими:

Ізумрудна, блискуча, з перлистою, ніжною піною, хвиля котиться, грає, співаючи пісню дзвінку (М. Вороний).

Шукайте цензора в собі.

Він там живе, дрімучий, без гоління

Л. Костенко

3 Відокремлюються неузгоджені означення, які відносяться до власної назви та займенника:

Верига, з опущеними плечима і посірілими впалими щоками, вийшов до воріт (П. Панч).

4. Неузгоджені означення, виражені порівняльним зворотом, відокремлюються завжди:

У травах коник, як зелений гном, на скрипку грає (М. Рильський).

В небі хмарка, наче білий лебідь, пропливає в далекі краї (Д. Павличко).

5. Відокремлюються тире неузгоджені означення, що виражені інфінітивом із залежними словами або без них та мають уточнювальне значення й стоять здебільшого в кінці речення (перед ними можна поставити слово а саме):

Оце і є той випадок єдиний,

Коли найбільша мужність — утекти.

Л. Костенко.

Божий дар ти маєш з неба — людям долю віщувати (М. Вороний).

І розпочне моє нове село свою одвічну хліборобську справу — робити хліб, саджать городину, творить добро (Г. Світлична).

Порівняйте!

Простежте, за яких умов узгоджене означення відокремлюються, а за яких — ні:

1. Змиті дощем хліба яскраво зеленіли.

2. Змиті дощем вони яскраво зеленіли.

3. Хліба, змиті дощем яскраво зеленіли.

4 Змиті дощем, яскраво зеленіли хліба.

5. Змиті дощем, хліба відразу зазеленіли.

Відокремлені додатки

Відокремлюються додатки, виражені іменниками зі словами: крім, окрім, опріч, усупереч, зокрема, за винятком, особливо, на відміну від, що мають значення виключення або заміщення:

На світі все знайдеш, крім рідної матері (Нар. тв.).

А я не знаю нічого ніжного, окрім берези (Леся Українка).

Де це чувано, де це видано

Межи націй і межи рас,

Щоб отак було порозкидано

По світах кого, опріч нас?

О. Матійко.

Похибки друзів, за винятком зради, ми повинні терпіти або виправляти (Г. Сковорода).

Відокремлені додатки відповідають на питання непрямих відмінків і з’єднуються з іншими членами речення способом керування.

Увага!

У деяких випадках додатки з прийменником замість не відокремлюються.

Отже, кома не ставиться:

1. Якщо «замість» можна замінити прийменником «за» або «взамін».

Учень пояснював тему замість учителя.

Учень пояснював тему за вчителя.

Якщо ж така заміна неможлива, тоді додатки відокремлюються:

Замість парт, у клас поставили нові столи.

Там, замість житечка, в теплеє літечко терен зацвів (Г. Чупринка).

2 Якщо можлива заміна такого додатка:

Замість квіток шаблі, списи виблискують в долині (П. Тинина).

Порівняйте: Не квітки, а шаблі, списи виблискують в долині.

Відокремлені прикладки

Прикладка — це різновид означення. вираженого іменником.

Відокремлені прикладки бувають поширені і непоширені.

Як і означення, вони відокремлюються комами й тире.

Прикладки відокремлюються комами:

1. Якщо поширена прикладка стоїть після іменника, до якого вона відноситься:

Час. великий диригент, перегортає ноти на пюпітрі (Л. Костенко).

Фантазіє, богине легкокрила,

Ти світ золотистих мрій для нас одкрила

І землю з них веселкою з'єднала.

Леся Українка.

Звертаючись до образу Лесі Українки, до цього феномена людської стійкості, можемо бачити, якою силою може ставати в людині високість її помислів, значимість життєвого ідеалу, безмір любові до свого народу (О. Гончар).

Кілька однорідних прикладок, що стоять після пояснюваного іменника, також виділяються комами:

Дядько мій, Микита-чорнокнижник

Швець і мрійник, славний чоловік

Все життя розповідав про ніжність,

Хоч її не бачив цілий вік.

А. Малишко.

2. Якщо поширена прикладка, що стоїть перед пояснюваним іменником, має обставинний відтінок (причини, умови, допусту):

Чудовий піаніст, Лисенко надзвичайно тонко й художньо передавав твори Шумана, Шопена, Ліста (В. Дяченко).

Пристрасний мисливець, палкий поборник охорони природи, Остап Вишня малює свої пейзажі з прекрасним задушевним ліризмом (М. Рильський).

Як представник і керівник радикальної партії, Франко роз’їжджав по Галичині, виступав на селянських вічах і проводив пропагандистську роботу (О. Дей).

Увага!

Якщо прикладка, що стоїть перед іменником, має тільки означальне значення, то вона не відокремлюється:

А життя творів славного українського прозаїка і драматурга Юрія Івановича Яновського вимірюється віками (С. Плачинда).

Блискучий художник-карикатурист, талановитий літератор-публіцист, неповторну поетичний повістяр, найвидатніший кінорежисер-новатор Довженко був феноменальним у мистецтві розповідання (Ю. Смолич).

3 Якщо непоширена і поширена прикладки стоять при особовому займеннику (незалежно від позиції):

Син Донеччини, задушевний лірик, він [В. Сосюра] був серед тих, хто глибоко відчув красу українського поетичного слова і виявив його нові можливості (О. Гончар).

Піднявшись із найглибших надр кріпацького розпашілого пекла, він, великий Тарас, з прометеївською силою викриття жбурне в очі царям, панству слово гніву (О. Гончар).

4. Якщо прикладка приєднувана до пояснюваних іменників чи особових займенників за допомогою слів або (у значенні тобто), у тому числі, наприклад, зокрема:

Мовознавство, або лінгвістика, —- це наука про мову.

5. Якщо прикладка приєднується за допомогою слів родом, на ім’я, на прізвище, за національністю та інших:

Гей, був у Січі старий козак, на прізвище Чалий (Нар. тв.).

Козак Бобренко, на ім’я Григорій, — єдиний син достойної вдови (Л. Костенко).

6. Прикладки зі сполучником як, якщо вони мають значення причини:

Як учений, етнограф і фольклорист, Франко все життя з палки інтересом ставився до народної творчості (М. Рильський).

В інших випадках (у значенні «в ролі кого, чого») прикладка не відокремлюється:

Я виїхав до Одеси й улаштувався на роботу на кінофабрику як режисер.

«Звенигора» в моїй свідомості відклалася як одна з найцікавіших робіт (О. Довженко).

Порівняйте!

1. Відомий лікар Тетяна Попова видала книгу «Нариси про гомеопатію».

2. Як лікар-гомеопат, Тетяна Попова допомогла вилікуватися багатьом хворим.

3. Тетяна Попова як лікар-гомеопат видала книжку рекомендацій для зцілення від багатьох хвороб.

7. Якщо прикладка, виражена загальним іменником, стосується власної назви і стоїть після неї:

Син Яця-коваля, Іван рудоволосий,

Рибалка і мудрець, поет і каменяр.

Не надививсь на блиск і на повзверхній чар.

На Чайльд-Гарольдів плащ, на Лорелеї коси.

М. Рильський.

Я місця шукаю на Віслі зеленій.

На плитах вокзальних, біля тої стіни.

Де плакав Стефаник скорботності геній,

Пробитий сльозами Галичини.

Д. Павличко.

Суворий Данте, вигнанець флорентійський.

Встає із темряви часів середньовічних.

Леся Українка.

8. Якщо прикладка — власна назва — відноситься до загального іменника й служить для його уточнення, a перед нею можна вставити слова тобто, а саме:

А спів Садовського! А Саксаганський — маг! Два характерники, Панас той і Микола, що народилися в розложистих степах, де вітер та народ була їх перша школа (М. Рильський).

9. Якщо прикладка стосується пропущеного в реченні іменника:

О рідне слово, хто без тебе я?

Німий жебрак, старцюючий бродяга,

Мертвяк, оброслий плиттям саркофага,

Прах, купа жалюгідного рам’я.

Д. Павличко.

Прикладки відокремлюються тире:

1. Якщо поширена прикладка має додаткове пояснювальне або уточню- вальне значення й перед нею можна поставити а саме (стоїть на початку або в середині речення):

Мандрівник вічний — невблаганний час іде вперед, його не зупинити (В. Симоненко ).

І земля — наречена в молочнім цвіту яблунево-рожевих садів — мліє солодко (Є. Маланюк).

Увага!

Якщо за умовами контексту в кінці відокремленої прикладки повинна стояти кома, то ставиться тільки перше тире:

Перші свої сценічні кроки і Ліницька, і Левицький ставили в трупі Марка Кропивницького — цього основоположника українського meатру і першого ж на вкраїнській сцені учитепя-режисера, що вказав методи гри і дав напрямок творчості цілому поколінню артистів (М. Вороний).

2. Якщо поширена прикладка має у своєму складі розділові знаки:

Там, по тому боці, були хащі кущів і дерев — густі й непролазні зарослі, і від них пахло вогкістю і рясним листям (Ю. Смолич).

3. Якщо треба підкреслити самостійність прикладки (частіше в кінці речення):

Не цвітуть на вікнах герані — сонний символ спокійних буднів (О. Теліга ).

На порозі гість веселий — дощ блакитний, весняний (М. Рильський).

Тихо-тихо стікає на землю зерно — перестиглі сльози степів (М. Стельмах).

Іду, і поруч твердо

Крокує Честь — мій секундант

Б. Олійник.

Відокремлені обставини

Відокремлені обставини можуть бути виражені одиничними дієприслівниками, дієприслівниковими зворотами та іменниками з прийменниками.

Відокремлення обставин, виражених дієприслівниковими зворотами та одиничними дієприслівниками

1. Обставини, виражені дієприслівниковими зворотами, відокремлюються завжди:

А зорі падають і гаснуть.

Не долетівши до землі.

Невже і я отак завчасно

Впаду, погасну, промину,

До душ людських не докричавшись,

Їх не розкривши таїну?

Б. Мозолевський.

Не кинувши у глиб надійний якір,

Пливу й пливу повз береги краси.

Є. Маланюк.

На життєві йдучи видноколи,

Не розтратьте найкращих чуттів.

Будьте гідні рідної школи,

Будьте гідні своїх вчителів.

Б. Мельничук.

Примітки.

1. Якщо два дієприслівникових звороти з’єднані неповторюваними єднальними або розділовими сполучниками, то кома між ними не ставиться:

Весняний вітер нетерпляче зітхає, оббігаючи узлісся та розвіваючи гілля плакучій березі (Леся Українка).

Тихий сон стуляє вії,

розігнавши давні мрії

і втопивши їх в журбі.

Г. Чупринка.

2. Якщо дієприслівниковий зворот стоїть після сурядного сполучника і, то в усному мовленні між сполучником і зворотом паузи немає, але на письмі кома ставиться, щоб указати на початок звороту:

Сніг іде

І, сяйво розсіваючи бліде,

Зволожує афіші і обличчя.

І. Жиленко.

Навшпиньках підійшов вечір,—

Засвітив зорі, послав на травах тумани

І, на вуста поклавши палець, ліг.

П. Тичина.

3. Дієприслівник і дієприслівниковий зворот, які стоять після сполучника, відділяються від нього комою тоді, якщо їх можна переставити в інше місце:

Не може при добрі той жить.

Хто хоче злу й добру служить,

Бо, хтівши догодить обом,

Він швидко стане зла рабом.

І. Франко.

А як все те не поможе.

Дай йому євшана-зілля.

Щоб, понюхавши, згадав він

Степу рідного привілля.

М. Вороний.

Цілий день в мою кімнату

Сонце не дивилось.

А, заходячи за хату.

На стіні відбилось.

О. Журлива.

2. Відокремлюються обставини, виражені одиничними дієприслівниками.

Мене там мати повивала

І, повиваючи, співала.

Свою журбу переливала

В свою дитину.

Т. Шевченко.

Поволі з вечірніх туманів земля, засинаючи, п’є (Т. Осьмачка).

Чекає ратая, паруючи, чорнозем (М. Рильський ).

Надбіг і майже відбігає вже, не оглядаючись, кучерявий червень (Є. Кротевич).

Увага!

Якщо одиничний дієприслівник указує на спосіб виконання дії (наближається до прислівника) і стоїть зразу ж після дієслова-присудка, то він не відокремлюється:

Ідуть співаючи (як?) дівчата. Бійці сиділи задумавшись (як?).

Говорити не думаючи (як?) — все одно, що стріляти не цілячись (як?) (Сервантес).

Любив, їдучи на возі з лугу, дивитися лежачи (як?) на зоряне небо (О. Довженко).

Відокремлення обставин, виражених сполученням іменників з прийменниками

1. Відокремлюються незалежно від позиції в реченні обставини допусту, виражені іменником з прийменником незважаючи на:

Незважаючи на ранню пору, то в одному кінці, то в іншому зривалася пісня (О. Гончар).

2. Звороти зі словами у зв'язку з, залежно від, згідно з, відповідно до, завдяки, за згодою та ін. відокремлюються зрідка, за бажанням автора. Це залежить від того, наскільки зворот поширений, чи є в ньому додаткове обставинне значення, яка його стилістична функція:

Усупереч зовнішній легковажності, Люба напрочуд чесно уміла зберігати таємниці (О. Гончар).

Не відокремлюються:

1 .Дієприслівникові звороти фразеологічного типу:

Працювати не покладаючи рук

Бігти не чуючи ніг.

Сидіти склавши руки.

2. Дієприслівникові звороти із частками тільки, лише:

Я зможу вам відповісти лише зваживши все.

3. Дієприслівникові звороти, утворені дієприслівниковим і сполучним словом який у складі підрядної означальної частини складнопідрядного речення:

Українська народна творчість — це світ, поринувши в який стаєш духовно багатим (3 підручника).

4. Дієприслівниковий зворот чи одиничний дієприслівник, який починається підсилювальною часткою і (й):

Можна розпочинати екскурсію і не чекаючи великої кількості гостей. Іду без втоми і вагання і не схиляючи чола (Є. Летюк).

І відділившись від юрби.

Загорнемося в хутро ночі.

Хай два серця, два голуби.

Співзвучно й тужно затріпочуть.

Б.-І.Антонич.