Українська мова - Новий довідник - М. Радишевська 2008

Синтаксис. Пунктуація
Речення
§ 140. Порядок слів у реченні

Порядок слів — це властиве певній мові розміщення членів речення стосовно одне одного. В українській мові порядок слів є вільним, бо за кожним членом речення не закріплене якесь певне (незмінне) місце.

Порядок слів у реченні виконує кілька функцій:

1. Синтаксичну:

Широкий Дніпро —Дніпро широкий.

(якщо змінити порядок слів, то узгоджене означення стає іменною частиною складеного присудка).

2. Семантичну:

Зустріч відбулася о п’ятій годині. — Зустріч відбулася годині о п’ятій.

3. Стилістичну: винесенням слів на початок або в кінець речення посилюється або підкреслюється їхня роль:

Будуть нас явори

яворовим вогнем колисати,

Будуть нам вечори

свої тіні мережить в саду,

Буде нас зустрічать —

з рушничком українськая мати,

На останній рушник

я до тебе прийду.

Л. Забашта.

Розрізняють прямий і зворотний порядок слів у реченні.

При прямому порядку кожне слово має своє місце відповідно до ролі в реченні.

Як правило:

✵ підмет стоїть перед присудком:

Земля молодіє від рясту, від сонця, від цвіту (С. Пушик);

✵ додаток — після того слова, яке ним керує:

Наука вимагає жертв і великої любові (О. Копиленко):

✵ узгоджене означення — перед означуваним словом, неузгоджене означення — після означуваного слова:

Пробач нам, мамо, за всі розлуки.

За довгий смуток і тихий плач,

Цілую ніжно материнські руки.

Пробач, матусенько, пробач...

Рукою мами наш старенький сад

Кладе мені за пазуху антонівку.

З тв. В. Крищенка;

✵ місце обставин залежить від морфологічного способу їх вираження. Обставини способу дії, виражені прислівниками, в основному стоять перед присудком, а всі інші, зокрема виражені сполученням іменника з прийменником, можуть стояти як перед присудком, так і після нього:

Медово пахло літо. Довго дзвеніли роси незбиті.

В саду кружляє осінь одірваним листком.

Дзвінка вода між травами шумить.

А ніч за вікном розсипає зірки.

Пливе з-під ніг засніжена земля кудись у простір,

під блакитне небо (З тв.Г. Чубач).

При зворотному порядку слів члени речення займають не властиві для них місця. Такий порядок слів ще називають інверсією (від латинського inversio — переставляння, переміщення).

Інверсія використовується переважно в художніх текстах, особливо в поезії, і зумовлюється стилістичними або смисловими потребами тексту:

Дивись: шумує день погожий, кипить зелена заметіль.

Весні окриленій молись, карбуй на камені ти пісню калинову.

У ста млинах зима пшеницю на сніг сріблясто-синій меле.

У вазах строф цвітуть слова пахучі. ніби квіти (3 тв. Б. І. Антонина).

Найважливіше слово в повідомленні можна виділити не тільки зміною порядку слів, а й логічним наголосом. Від місця логічного наголосу в реченні залежить смисл висловленої думки. Наприклад:

В серцях палає юності вогонь

(Л. Дмитерко).

В серцях палає юності вогонь.

В серцях палає юності вогонь.

В серцях палає юності вогонь.

В серцях палає юності вогонь.