Українська мова - Новий довідник - М. Радишевська 2008

Синтаксис. Пунктуація
Речення
§ 135. Слова-речення

У мовленні часто вживаються однослівні синтаксичні конструкції, які виражають певну думку. Вони є синтаксично нечленованими, тобто не мають у своєму складі ні головних, ні другорядних членів речення.

Це — слова-речення, що передають реакцію, відгук мовця на висловлювання співрозмовника, особливо часто — на його запитання. Такі структури вживаються в діалогічному мовленні.

Цей специфічний тип речень не можна віднести ні до двоскладних, ні до односкладних.

Слова-речення виражаються частками, модальними словами та вигуками.

Класифікація слів-речень

Залежно від функцій слова-речення поділяються на кілька груп:

✵ стверджувальні: Так. Еге. Ага. Атож. Авжеж. Аякже. Угу. Справді. Гаразд. Добре. Точно і подібні;

✵ заперечні: Ні. Та ні. А ні. Нема. Навпаки. Ні чого. Ніскільки. Неправда і подібні;

✵ питальні: Так? Ні? Хіба? Невже? Добре? Справді? Дійсно? Навряд? Правильно?;

✵ спонукальні містять спонукання до дії — наказ, заклик, прохання (виражаються переважно вигуками): Годі! Геть! Марш! Ура! Цить! Досить! Гей! Стоп!;

✵ емоційно-оцінні містять схвалення, згоду, радість, здивування тощо: Еге! Ов! Ахе! Хм!

Окремо виділяються вигукові слова-речення, що виконують функцію мовного етикету: Добрий день! Привіт! Дякую! Спасибі! Будь ласка! Прошу! Даруйте! На добраніч! До побачення!

Правопис слів-речень

Залежно від інтонації слова-речення на письмі відокремлюються від наступного речення крапкою або ко мою, зрідка — знаком оклику, а в усному мовленні — паузою.

Слово-речення Так не треба плутати з членом речення — обставиною так, що відповідає на запитання як і відноситься до дієслова-присудка:

Так, я буду крізь сльози сміятись... (Леся Українка ).

Так ніхто не кохав (В. Сосюра).

У першому прикладі Так є словом- реченням, яке відокремлюється паузою, а на письмі — комою. У другому так — обставина (не кохав (як?) — так) способу дії, у реченні не відокремлюється.

Слово-речення Ні треба відрізняти від заперечувальної частки ні, яка вживається разом з тим чи іншим членом речення (ніхто, нічого, ніякий, ніколи, ніде, ніяк) та єднального (парного) сполучника сурядності:

Ні! Я ненавиджу спокій! Краще вже вихор і вир! (Д. Загул).

Лупайте сю скалу! Нехай ні жар, ні холод не спинить вас! (І. Франко).