Українська мова - Новий довідник - М. Радишевська 2008

Синтаксис. Пунктуація
Речення
§ 134. Повні і неповні речення

Повними є речення, у яких наявні всі необхідні для цього структурного типу члени речення. Наприклад:

Бо нива це — моя! Тут я почну зажинок.

Бо кращий урожай не жде мене

Бо тисяча доріг, мільйон вузьких стежинок

Мене на ниву батьківську веде.

В. Симоненко.

У цій строфі 4 простих повних двоскладних поширених речення.

Можна все на світі вибирати, сину,

Вибрати не можна тільки Батьківщину.

В. Симоненко.

Це також повні, але односкладні речення. У них наявний лише один головний член речення — присудок, підмета ж немає і не повинно бути в такому структурному типі — безособовому реченні.

Неповними називають речення, у яких пропущено головний або другорядний член речення чи кілька членів одночасно, потрібних для його структури.

Пташка красна своїм пір’ям, а людина — працею (Нар. тв.).

Друге речення неповне, бо в ньому пропущений присудок красна. Воно без контексту (попереднього речення) незрозуміле й тому самостійно не може існувати.

Неповні речення треба розглядати як певне стилістичне явище. Вони широко використовуються в розмовно-побутовому й художньому стилях:

1. У Діалогах:

— Спадковість?

— Совість.

— Мрія?

— Інститут.

— Любов?

— Життя.

— Зненависть?

— Трутні.

— Минуле?

— Труд.

— Позаминуле?

— Труд.

З таким минулим можна і в майбутнє. Л. Костенко.

2. У складних реченнях для:

✵ виділення головного в реченні:

Мудрість іде без блиску, бездумність — у позолоті (А. Малишко).

Каменярам підпорюється камінь, а хліборобам — просторінь землі (М. Сингаївський ).

✵ уникнення повторів:

Квітку метелик цілує, обрії — сонце ясне, вітер — берізку німую (В. Сосюра ).

Хай тобі кожен метелик буде привітом, а кожний подих вітру — поцілунком (О. Гаврилюк).

Цілую усмішку твою, як сон траву, як вітер — листя (Г. Чубак).

Класифікація неповних речень

Неповні речення поділяються на контекстуальні і ситуативні.

Контекстуальні неповні речення. Речення, пропущені члени яких легко встановлюються з попередніх або наступних речень, тобто з контексту:

Над містом розмовляють голуби. Про що, не знаю. Про цікаві речі. Про той собор. Про людство. Про війну. Про білий світ, про небо з далиною (Л. Костенко).

У наведених неповних реченнях немає підмета й присудка, але їх можна визначити з контексту (голуби розмовляють ).

Йдемо крізь ніч, крізь бурю степову. Крізь дощ і сніг, дебати і дебюти. Послухаю цей дощ. Підкрався і шумить. Він любить час. Хвилини. Дні. Роки (З тв. Л. Костенко).

Ситуативні неповні речення. Речення, пропущені члени яких не поновлюються. Вони в тексті словами ніде не названі, а домислюються із ситуації мовлення, тобто їх зміст розкривається позамовними обставинами, жестами, мімікою: Чекаю! Не до жартів! Пора! За мною! На здоров'я! Щастя Вам! Алло!

Еліптичні речення. Ще в українській мові вживаються речення, які за структурою є неповними, а за змістом — повними. Специфікою таких речень є відсутність дієслівного присудка, що не встановлюється з контексту чи ситуації.

Такі речення називають еліптичними (від грецького elleipsis — пропуск, опущення). Вони самостійно функціонують у мові, а уявлення про неназваний головний член випливає із власного змісту й будови речення Наприклад:

Роса — для трав. Туман — для хмар. Для матерів — кохані діти. Душі — зірки. Бджолі — нектар (Г. Чубач ).

На пропуск дієслова-присудка в еліптичних реченнях указують додатки та обставини, що залежать від пропущених дієслів:

Вгорі ліси сріблясто-сині,

Внизу розлив молочних нив.

М. Бажан.

В твоїх очах блакитна сутінь (Б.-І. Антонич ).

Над Києвом — золотий гомін, і голуби, і сонце! (П. Тичина).

Васильки у полі, васильки у полі…

І у тебе, мила, васильки з-під вій.

В. Сосюра.

Берег любові в далекім тумані (В. Крищенко).

Місце пропущеного присудка в еліптичних реченнях може зайняти не одне чітко визначене дієслово, а будь-який синонім:

Земля у росах, як в парчі (Л. Костенко) (сріблиться, іскриться, світиться, виграє, мерехтить тощо).

До еліптичних також належать:

✵ бездієслівні речення-заклики типу:

За Україну, за її долю, за честь і волю, за народ (М. Вороний); .

✵ бездієслівні речення-заголовки газетних статей, телепередач типу:

Рідна мова в рідній школі. Родом з дитинства. Плани на майбутнє. Великій меті — велике життя.

Еліптичні речення бувають односкладними та двоскладними:

Життю — ні кінця ні начала (безособове з еліпсованим присудком немає).

Де зараз ви, кати мого народу? (В. Симоненко), (двоскладне з пропущеним присудком).

Розрізняйте!

Неповні двоскладні речення треба відрізняти від односкладних повних, у яких наявний тільки один член речення, а другого немає й не може бути в їхній структурі.

Односкладні повні речення:

У мене жодних претензій нема до Долі — моєї обраниці.

Криши, ламай, трощи стереотипи!

Не забувайте незабутнє...

Шукайте цензора в собі.

Не треба думати мізерно.

Хай буде вік прожито як належить!

Пекучий день... лісів солодка млява...

смага стежок... сонливиці левад.

Високовольтна лінія Голгоф

(З тв Л. Костенко).

Односкладні неповні еліптичні речення:

Я вперше в Києві.

Над хаткою небо. І знов голубе.

Нове століття вже на видноколі.

Багато справ ще у моєї долі.

А де ж мій сад божественних пісень?

(3 тв. Л. Костенко).

Тире в неповних реченнях

Часто на місці пропущеного члена в неповному реченні (якщо робиться пауза)ставимо тире.

Неповні речення з пропущеними головними членами:

✵ підметом:

1. Чорний колір — колір зради, а червоний — то любов (Н. Лівицька-Холодна ).

2. Збагне біла заздрість біль наших утрат і втішить в годину біди. А чорна — прийде, обійме, як брат, але порадіє завжди (А. Демиденко).

3. Знаєте, сонце вміє жити: ранком воно веселе, вдень — працьовите, увечері — задумливе, коли за обрій відходить (М. Хвильовий);

✵ присудком:

Одні залюблені в старі листи. Ті — в музику. А ті — в руді томища (Б. Олійник).

Науці належить розум, а поезії — споконвіку душа (В. Шевчук).

Неповні речення з пропущеним другорядним членом (одним чи кількома):

✵ додатком:

Вода ласкава, солодка. П’ю ще раз, убрівши по коліна (О. Довженко);

✵ означенням:

По тім боці — моя доля, по сім боці — горе (Т. Шевченко);

✵ обставиною:

На одній ниві пшениця, на другій — жито (О. Гончар);

• кількома членами:

Хто купляв собі Долю за гріш, а хто — і за мільйони. Все залежить від людських зіниць: в широких відіб'ється вся епоха, у звужених — збіговисько дрібниць (3 тв. Л. Костенко).

За все в житті ціна сповна. За кожну мить. За кожен подих (В. Крищенко).