Українська мова - Новий довідник - М. Радишевська 2008

Синтаксис. Пунктуація
Речення
§ 136. Підмет та способи його вираження

Просте двоскладне речення складається з головних (підмет і присудок) та другорядних (додаток, означення, обставина) членів речення.

Головні члени — підмет і присудок — граматична основа двоскладного речення.

Підмет — незалежний головний член речення, що означає предмет (чи особу), про який ідеться в реченні, і відповідає на питання хто? що?

Підмет, виражений одним словом, називають простим.

Способи вираження простого підмета

Формою вираження підмета є називний відмінок:

✵ іменника:

Блискоче ніч перлиною Растреллі.

З гори збігає Боричів узвіз.

І солов’я пташині менестрелі

Всю ніч доводять яблуню до сліз.

Цвіте весна садами молодими,

шумлять вітри, як гості з іменин.

В таке цвітіння, князю

Володимире,

тобі не важко бути кам’яним?

Л. Костенко.

✵ займенника:

• особового:

Мій друже! Я красу люблю! (М. Вороний ).

Я і ти — два світи у безмежному божому небі (С. Галябарда);

• питального:

Що ж є життя? Коротка мить (М. Вороний);

• вказівного:

Ті зреклися мови, ті зреклися роду... Отака історія рідного народу (Б. Стельмах);

✵ відносного:

Я вірю в силу доброти, що на торжку не продається, що кривди розбива пласти, красою тулиться до серця (В. Крищенко):

✵ неозначеного:

Хтось добрий нелукавою рукою нас викарбує в медальйоні літ (Н Поклад);

✵ заперечного:

Вже ніхто не візьме нас в невольницький ясир (М. Драй-Хмара);

✵ субстантивованого прикметника:

Вчорашнє — ніби сон, що випурхнув з грудей (В. Симоненко).

Історіє! З твоїх важких томів крізь давнини завісу темно-сіру майбутнє дивиться (Є. Плужник).

Минуле в пам’яті живе, сьогоднішнє в душі палає (Д. Павличко);

• субстантивованого дієприкметника:

І забуте в душі ожива (Р. Братунь).

Прожите й перебуте не сходить з віч (Б. Лепкий);

✵ числівника:

Два і три — п’ять. І один у полі воїн. Обоє підемо в далеку мандрівку життя (І. Франко).

Підмет може також виражатися:

• неозначеною формою дієслова:

Яке це щастя — жити на одній землі! (О. Довженко).

Чекати — найважча робота, що мукою справді стає (В. Крищенко).

Вірити в казку — щасливому буть (М. Дмитренко);

• прислівником:

Ні дивиться їм грізно в очі «завтра» (Олександр Олесь).

Думав я, що в кожнім серці є сьогодні, вчора, завтра (Б. Олійник);

✵ вигуком або службовим словом якщо вони вживаються замість іменника:

Тільки «так» чи «ні», «за» чц «проти» мало сьогодні сенс (П. Загребельний ).

«Слава! Слава!» покотилось і лягло до ніг (П. Тичина).

Способи вираження складеного підмета

Підмет, виражений словосполученням, утвореним з двох і більше повнозначних слів, називають складеним.

У ролі складеного підмета виступають:

✵ Складні географічні й астрономічні назви:

Вабить знов мене Чумацький Шлях, що осінні перетнув сузір'я (П. Дорошко).

✵ Стійкі словосполучення:

Бабине літо висіло на віттях, як прядиво (Леся Українка).

Ромашка золотиста зацвіла, петрів батіг розплющив сині очі (А. Малишко).

✵ Словосполучення з кількісним значенням:

✵ числівник + іменник у родовому відмінку:

Ішли дві долі різними шляхами-

На роздоріжжі долі обнялись.

Л. Костенко.

В мого роду — сто доріг, сто століть у мого роду (І. Драч)

. займенник + іменник у родовому відмінку:

Скільки зла таїться за гарною подобою: гадюка ховається в траві (Г. Сковорода);

. іменник зі значенням сукупності + іменник у родовому відмінку:

Пливе овець отара в білім молоці своєї вовни (Б.-І. Антонин).

Десь ключ птахів небачених летить (М. Зеров );

. іменник у називному відмінку + іменник в орудному відмінку з прийменником:

Знову в серці дивовижно щастя з мрією сплелись (Олександр Олесь);

Увага!

Присудок при такому підметі має стояти в множині. Якщо ж він ужитий в однині, тоді іменник у називному відмінку — підмет, а в орудному — додаток:

З журбою радість обнялась (Олександр Олесь).

✵ сполучення іменника або числівника чи займенника в називному відмінку й іменника (або займенника) в родовому відмінку з прийменником з (із):

Для якої радості і втіхи кожний з нас приходить і росте? (Є.Плужник).

В краю придніпровськім ми стрілись з тобою, веселко моя золота (А. Малишко).

Серпень з вереснем стискають один одному правиці (М. Рильський).

✵ Цілі речення:

«Гуси-лебеді летять» — автобіографічна повість М. Стельмаха.