Українська мова - Новий довідник - М. Радишевська 2008

Морфологія
Вигук
§ 123. Правопис вигуків

1. Вигуки й звуконаслідувальні слова, які повторюються або вимовляються протяжно, пишемо через дефіс: А-а-а! О-го-го! Ко-ко-ко! Цить цить цить! Ку-ку! Ха-ха-ха! Ш-ш-ш! Брр-р! Гай-гай! Ня а-ав! Ф'ю у-у!

2. Вигуки їй-богу, їй-право, їй-бо, присягай-бо пишемо теж через дефіс.

3. Інші вигуки, що не передають повторюваних звуків, пишемо разом: Кукуріку! Кудкудак! Цитьте! Агов! Агуш! Кахи! Тпру! Алло!

4. Пишемо окремо слова мовного етикету: Будь ласка! До побачення! На добраніч! На все добре!

У реченні вигуки синтаксично не пов’язуються з іншими словами і не виступають членами речення. Вони або становлять окреме нерозкладне речення, або прилягають до нього (є вставним компонентом), надаючи висловлюванню емоційного забарвлення.

Вигукам властива особлива інтонація та експресивна забарвленість, в усному мовленні вони часто супроводжуються жестами та мімікою.

Вигуки можуть переходити в повнозначні слова, і тоді вони виступають членами речення:

Тисячоголосе «ура» пронеслося над площею (ура — підмет).

З блакитних намірів

Робив я дзвін добра.

Щоб він горлав «Ганьба!»

Або кричав «Ура!»

Д. Павличко.

(Ганьба! Ура! — додатки)

Заридала Катерина

та бух йому в ноги.

Т. Шевченко.

(бух — присудок, пор. бухнули!

Розділові знаки при вигуках

1. Вигуки в реченні відокремлюються комами:

Ах, як всього багато: неба, сонця,

веселої зелені (М. Коцюбинський)

2. Коли вигук, що стоїть на початку речення, вимовляється з посиленою інтонацією, то після нього ставимо знак оклику:

Прощавайте! Ждіте волі!

Гей, на коні! Всі у путь!

П. Тичина.

3. Якщо вигук, який стоїть усередині речення, вимовляється з підсиленням, після нього ставимо знак оклику, а наступне слово пишемо з малої букви:

Всі, у кого серце вірне

Сонцю нашої весни,

Сійте зерно — гей! — добірне

В нерозмежені лани!

М. Рильський.

4. Не виділяються розділовими знаками вигуки на початку речення, якщо стоять перед особовим займенником, після якого йде звертання:

Гей ви, зорі ясні, тихий місяцю мій, де ви бачили більше кохання? (В. Сосюра).

5-Вигуки о, ой, що стоять перед звертанням і тісно з ним пов’язані інтонацією, виступають у ролі часток і комою не виділяються:

О пісне блаженна! О пісне крилата,

Лети над землею, дзвени і зови

До світу, до сонця із темряви брата,

Радію у серці йому оживи!

М. Чернявський.

6. Вигук ой може не виділятися комою в реченнях, що мають пісенний характер:

Ой не світи, місяченьку.

Не світи нікому.

Тільки світи миленькому,

Як іде додому.

Нар. тв.

Знак оклику ставиться й після вигуків, що виступають еквівалентами окличних речень:

Гай! гай! Море, грай, реви, скелі ламай! (Т. Шевченко).