Українська мова - Новий довідник - М. Радишевська 2008

Морфологія
Вигук
§ 121. Вигук як особлива частина мови

Вигук — це незмінювана особлива частина мови, яка виражає почуття, волевиявлення мовця, не називаючи їх:

Гей, вдарте в струни, кобзарі, натхніть серця піснями! (П. Тичина).

Добрий день, мій рядок кароокий, побратиме моїх безсонь! (В.Стус).

Твоє [.зозуле,] журливе «ку-ку» спливало, як сльози по плакучій березі, і змивало мою утому (М. Коцюбинський).

Ознаки вигуку як особливої частини мови

Вигуки не належать ні до повнозначних, ні до службових частин мови. Вони можуть виконувати роль еквівалентів речення або супроводити його, вказуючи на емоції, волевиявлення людини як реакцію на навколишню дійсність.

Від повнозначних слів вигуки відрізняються тим, що не мають лексичного значення й граматичних ознак, а від службових слів тим, що не виконують властивих їм службових функцій.

Вигуки — слова незмінні. Вони не мають морфологічних ознак, притаманних повнозначним частинам мови (рід, число, відтінок, час, особа тощо).

Морфологічно вигуки нерозкладні, не членуються на морфеми (у них не виділяються ні префікси, ні суфікси).





Перша публікація: 01/01/2008

Останнє оновлення: 30/12/2023

Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.

Що було опрацьовано:

  • усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
  • редакційне упорядкування змісту;
  • уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
  • перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.

Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.