Українська мова - Новий довідник - М. Радишевська 2008

Морфологія
Службові слова
§ 120. Частка

Частка — це службова частина мови, яка надає слову чи реченню додаткових відтінків або служить для творення деяких граматичних форм і нових слів:

Я кажу: не було б дон кіхотів,

Вже б давно посивіла земля.

Б. Олійник.

А місяць все такий же,

Він — місяць, місяченько,

Як вчора, позавчора

І хтозна ще коли!

І добре, що над нами

Висить він височенько,

А то б уже й на ньому

Болото розвели.

Л. Костенко.

Класифікація часток

За роллю в слові і в реченні час поділяють на:

✵ формотворчі;

✵ словотворчі;

✵ модальні (фразові).

Формотворчі частки. Служать для творення дієслівних форм:

✵ би (б) — умовного способу: виконав+би виконав би (виконала б);

✵ хай (нехай) — наказового способу: квітне+хай хай квітне; щастить+нехай нехай щастить.

Словотворчі частки. Служать для творення нових слів (у складі похідних слів стали префіксами і суфіксами).

Модальні (фразові) частки. Модальні частки у свою чергу поділяються на дві підгрупи.

1. Частки, що надають смислових відтінків:

✵ вказівні: це, оце, то, ото, ось, осьде, он, онде:

Найвища, по-моєму, краса — це краса вірності (О. Гончар).

✵ означальні: якраз, саме, ледве, власне, майже, справді, точно тощо:

Козацький вітер вишмагає душу,

І я у ніжність ледве добреду.

Л. Костенко.

✵ підсилювальні: і, й, та, таки, навіть, же, ж, аж, вже, ой, бо:

Найвищі-бо вежі духовності ждуть твого маленького штурму (Олег Ольжич).

Коли німують людські живі душі,

Тоді і роси кам'яніють на землі.

Т. Осьмачка.

Мечем і кров’ю писані кросворди

Ніхто уже навік не розгада.

Л. Костенко.

✵ обмежувально-видільні: лише, тільки, хоч, хоча б, навіть, уже, таки тощо:

Життя росте лишень з любові,

Лише краса людей навчає жить.

Д. Павличко.

Можна смерть лише смертю здолати,

Тільки в цім таємниця буття.

Є. Маланюк.

2. Частки, що вказують на модальні відтінки

✵ стверджувальні: так, отак, атож, авжеж, аякже, еге ж, гаразд:

Так, ти одна моя правдивая любов... (І. Франко).

Отак би жити синім квітнем

Під небом зоряним, ясним.

А. Малишко.

✵ заперечні: не, ні, ані:

Ніхто не міряв серця глибочінь.

Ніхто не знає меж його, ні краю.

А. Малишко.

В серці мужності гніздиться

Вічне матері тепло.

В серці тім не знайде місця

Ні запроданство, ні зло.

М. Нагнибіда.

✵ питальні: чи, невже, хіба, що за тощо:

Хіба є хто на світі крилатіший за людину?(О. Гончар).

Невже наші предки наблизили пору — молитву і бізнес поставити поруч? (В. Грабовський).

Чи ж мало репресій і голодомору.

Щоб знову пізнати ганьбу і покору?

Чи ж мало чорнобильського геноциду

За наше мовчання, за душу відкриту?

Л. Барабаш.

✵ спонукальні: ну, давай, бодай, аж, таки, бо, но, годі:

Бери но цвіту по власній змозі,

І хліба, й солі, і втіхи в хату.

Лиш не забудь заплатить в дорозі

Людській любові звичайну плату.

А. Малишко.

✵ власне-модальні (виражають сумнів, припущення, впевненість): навряд чи, ледве чи, ба, ну чи не, мов, мовби, нібито тощо.

Навряд чи десь по інших країнах світу співають так гарно й голосно, як у нас на Україні (О. Довженко ).

Правопис часток

Частки зі словами пишуться разом, окремо і через дефіс.

Пишемо разом:

1. Частки де-, аби-, -сь, чи , що-, як-, ні-, ані-, чим-: абиякий, абихто, дечий, деколи, дедалі, щось, котрийсь, чимало, щодня, щогодини, щомиті, якнайкраще, якнайвище, ніщо, аніхто, аніскільки, чимдалі, чимскоріше.

Увага!

Якщо частка що стоїть після слова, до якого відноситься, то вона пишеться окремо: поки що, ледве що, тільки що. дарма що.

2. Частки би (б), же (ж), то (вказівна), ось, он у складі сполучників та інших часток: щоб, якби, авжеж, атож, аякже, таж, отже, мовби, немовби, немовбито, нібито, неначебто.

Частки ось і он пишемо разом лише в словах осьде, онде. Але залежно від вимови, їх можна писати й окремо: ось де, он де.

Пишемо через дефіс:

1, Словотворчі частки будь-, небудь-, казна-, хтозна-, бозна-: будь-хто, будь-як, що-небудь, де- небудь, коли-небудь, казна-який, казна-скільки, хтозна-коли, хтозна-де, бозна-де.

2. Модальні частки -бо, -но, -то, -от, -таки (у постпозиції): скажи бо, стій-бо, читай-но, тільки-но, підійди-но, так-то, якби- то, отакий-то, як-от, придумав-таки, вивчив-таки, все-таки.

Примітки.

1) Якщо між часткою та словом, до якого вона приєднується, стоїть інша частка або прийменник, то всі три слова пишемо окремо: хтозна з ким. казна в чому, будь на якому, будь для чого, хто б то, кому б то, іди ж бо, якби ж то, все ж таки, хтозна й хто.

І все ж таки: в началі було — Слово!

І все ж таки: начальний Дух — Любов!

Є. Маланюк.

2. Якщо частка таки стоїть перед словом, яке підсилює, то її пишемо окремо: таки зробив своє, таки повернувся, таки написав роботу, таки зекономив.

Розрізняйте!

Частка то може писатися по-різному:

а) як вказівна — окремо:

Два кольори мої, два кольори:

Червоне — то любов, а чорне — то журба.

Д. Павличко.

б) як підсилювальна — через дефіс:

Усе мине, усе пройде,

Тому-то й сердитись не варто.

В. Поліщук.

в) як словотворча — разом: немовбито, неначебто.

Пишемо окремо. Частки, які творять форми слів або уточнюють зміст цілого речення.

1. Частки же (ж), вказівні то, ось, он: заспівай же, зрозумійте ж, хіба ж, невже ж, адже ж, як же бути, як же не любити, що то за, чи то так, ось коли, ось як, он який, он куди.

2. Формотворчі частки хай, нехай, бодай, би, б:

Нехай не ятрять прикрощі душі,

Нехай квітує щирість поміж нами!

М. Луків.

Коли б так ось тепло в наші душі текло,

Які щедрі були б ми й щасливі.

М. Нагнибіда.

О земле втрачена, явися

Бодай у зболеному сні,

І лазурово простелися,

І душу порятуй мені.

В. Стус.

Частки не, ні

Не і ні виступають у мові як частини слова — префікси і як окремі слова — частки (ні функціонує ще як сполучник сурядності — виключно парний: ні...ні).

Увага!

Заперечна частка не завжди пишеться окремо, префікс — разом.

Правопис не з різними частинами мови

Пишемо разом:

1. З іменниками, прикметниками, прислівниками, коли слово без не не вживається: невільник, невдаха, нездара, немовля, недуга, негода, нежить, неук (іменники); невблаганний, невпинний, нещадний, негайний, ненависний, ненастанний, невсипущий, непохитний (прикметники); невдовзі, невтямки, нещодавно, несамовито, непорушно, незабаром, невдовзі, ненароком (прислівники).

2. З іменниками, прикметниками, займенниками, прислівниками, які з не виражають одне поняття (можна замінити синонімом без не): неволя (рабство), недруг (ворог), недоля (лихо), небилиця (вигадка), неправда (брехня), неслава (поговір), неспокій (тривога), небезпека (загроза ), недовіра (підозра), недобрий (злий), нелегкий (важкий), невисокий (низький), невмілий (безпорадний), недалеко (близько), недоброзичливо (вороже), нешвидко (повільно), неголосно (тихо).

3. У дієсловах:

✵ які без не не вживаються: неволити, незчутися, ненавидіти, нестямитися, непокоїти, непритомніти, нехтувати, нетерпеливитися;

✵ яким частка не надає нового значення: нездужати (хворіти), непокоїтися (хвилюватися), неславити (ганьбити), нестямитися (втратити самовладання).

Увага!

Ці дієслова не треба плутати з дієсловами іншого значення:

Не здужати (не могти, не подолати), не покоїтися (не лежати, не спочивати), не славити (не прославляти), не стямитися (не прийти до тями), з якими не пишеться окремо.

4. У складі префікса недо-, який означає дію, стан або якість у неповній мірі: недобачати, недоказувати, недолюблювати, недооцінювати; недовиконаний, недозрілий, недоказаний, недописаний, недоїдений; недобиток, недокрів’я, недолік, недорід, недостача, недотепа, але: не до речі, не до вподоби, не до ладу, не до смаку.

Примітка. Якщо частка не виступає для заперечення дії, вираженої дієсловом и префіксом до, то вона пишеться з дієсловом окремо: не дослухати розмови; не добачити знайомого; не дотягнутися до вершечка.

5. З дієприкметниками, коли вони не мають при собі залежних слів: незакінчена робота, незасіяне поле, неспівані пісні, незбудовані міста, незлічені кілометри, невисловлена думка, незагартований організм.

6. При заперечному слові немає (його можна замінити формою нема) ніколи не буває підмета:

У нього немає (нема) зошита.

Але:

Він не має зошита.

Порівняйте!

1. І немає маленьких людей — є лиш душі малі (В. Коротич).

2. Життя не має ціни, а воля дорожча за життя. Хто нічого не робить, той немає часу. Хто розуму не має, тому й коваль не вкує (Нар. тв.).

3 Немає в світі нічого страшнішого за нелюдяних людей (І. Жиленко).

4. Страшнішої немає сліпоти, як сліпота духовна (П. Воронько).

Пишемо окремо:

1. З числівниками, займенниками — завжди: не п’ять, не двоє, не кільканадцять, не сьомий, не він, не наш, не кожний, але: неабиякий, неабихто.

2. Зі словами різних частин мови, коли в реченні є протиставлення: не горе, а радість; не широкий, а вузький; не легко, а важко; надворі не холодно, а тепло.

Іноді таке заперечення підсилюється заперечними словами ні, ані, ніяк, нітрохи, ніде, ніколи: Задача аж ніяк не важка; нам ніщо не страшне; їм було нінтрохи не душно; ні, дорога не далека.

3.3 усіма формами дієслів (крім дієприкметників та тих, що без не не вживаються): не прийшов, не виллємо, не ходив би, не виконано, не пошито, не думаючи, не злякавшись, не зрозумівши, не можна, не треба, не дуже, не видно.

4.3 дієприкметниками:

✵ при яких є залежні слова: не прочитана (ким?) учнем книжка; не відправлений (куди?) додому лист; не зібраний (коли?) восени урожай; не посіяне (де?) на полі жито; не захищена (від чого?) від вітру зупинка.

✵ які виступають у ролі присудків: Книжка не прочитана. Поле не засіяне. Сукня не пошита. Проблеми не розв’язані.

5.3 прикметниками, що виступають у ролі присудка й не заперечують вираженої прикметником ознаки: Хлопець був не високий (не у таких реченнях можна поставити на інше місце без порушення змісту речення: Хлопець не був високий).

Порівняйте!

Якщо в реченні щось заперечуємо:

Це завдання не складне (заперечується складність, можна домислити: а звичайне).

Цей будинок не старий (не є старий).

Від нас до школи не далеко.

Якщо в реченні щось стверджуємо:

Це завдання нескладне (не є складне, тобто легке, просте).

Цей будинок (є) нестарий.

Від нас до школи (є) недалеко.

Отже, якщо протиставлення в реченні немає, то не з прикметниками чи прислівниками треба писати залежно від змісту — окремо чи разом.

6. Перед словами, що пишуться через дефіс: розмовляють не по-українськи, вчинив не по-товариська, не по-вашому, не сьогодні-завтра, але: не-Європа (префікс у власних назвах).

Правопис частки ні

Пишемо разом

1. У словах різних частин мови, які без ні- не вживаються: нісенітниця, нікчемний, ніяково.

2. У заперечних займенниках та в прислівниках: ніхто, ніщо, нічий, ніякий, нікотрий, нікуди, нізвідки, ніяк, ніде. Пишемо окремо:

1. У заперечних реченнях для посилення заперечення: Ні слова не скажу.

2. У стійких словосполученнях (тут ні виступає, імовірно, сполучником): ні риба ні м'ясо; ні сюди ні туди; ні живий ні мертвий; ні се ні те.

3. У складі заперечних займенників, якщо в непрямих відмінках вона відділяється від займенника прийменником: ні в кого, ні до кого, ні з ким, ні до чого, ні за що, ні за що й ні на що (з різними значеннями), ні на якому.