Довідник з української мови - Дудка О. О. 2010

ФОНЕТИКА. ОРФОЕПІЯ. ГРАФІКА. ОРФОГРАФІЯ

Звуки мовлення

Тверді і м’які приголосні

Приголосні звуки української мови бувають тверді і м’які. Їхня вимова розрізняється положенням язика в ротовій порожнині.

Тверді приголосні вимовляються без додаткового наближення спинки язика до твердого піднебіння, а м’які утворюються в результаті такого наближення.

До твердих належать [б], [п], [д], [т], [ґ], [к], [ф], [ж], [ш], [з], [с], [г], [х], [дж], [ч], [͡д͡з], [ц], [в], [м], [н], [л], [р];

до м’яких - [д’], [т’], [з’], [с’], [͡д͡з’], [ц’], [л’], [н’], [р’], [й].

Найбільшим ступенем м’якості характеризується звук [й]. Він завжди м’який. Усі зубні приголосні можуть бути твердими і м’якими: дід [д’ід], тінь [т’ін’], тин [тин]. М’який звук [р’] буває тільки перед голосними: рід [р’ід], трьох [тр’ох].

Приголосні за ознакою “твердість/м’якість” утворюють пари:

тверді [д] [т] [з] [с] [͡д͡з] [ц] [л] [н] [р];

м’які [д’] [т’] [з’] [с’] [͡д͡з’] [ц’] [л’] [н’] [р’].

Не утворюють пар м’який [й] та тверді [б], [п], [в], [м], [ф], [ж], [ч], [ш], [͡д͡ж],

[г], [к], [х], [ґ]. Ці тверді можуть лише дещо пом’якшуватися перед голосними — завжди перед [і] і зрідка перед іншими: піч [п̓ іч], кіт [к̓ іт], гравюра [грав̓ у’ра], затишшя [зати’ш̓ :а]. Знак [ ̓ ] після приголосних у фонетичному записі передає таке напівпом’якшення.