Довідник з української мови - Дудка О. О. 2010

СИНТАКСИС І ПУНКТУАЦІЯ

Складнопідрядне речення

Сполучники підрядності і сполучні слова у складнопідрядному реченні

Основним засобом поєднання підрядної частини з головною є сполучники підрядності ( що, як, щоб, бо, оскільки, якби, аби, чи, коли, коли б, доки, поки, раз, ніби, наче, неначе, неначебто, немов, немовбито, нібито, хоч, так що, тому що, дарма що, через те що, завдяки тому що, у зв’язку з тим що, незважаючи на те що, як тільки, після того як, як ... то, якщо ... то, якби ... то та ін.).

Оскільки сполучники є службовими словами, вони не виступають членами речення, а лише виражають залежність однієї частини речення від іншої й пов’язують підрядну частину з головною. Наприклад, у реченні Не розхитуй човна, бо вивернешся (Народна творчість) причиновий сполучник бо тільки підпорядковує підрядну частину головній і з’єднує їх в одне складне речення, але не є членом речення.

Засобом зв’язку між частинами складнопідрядних речень можуть служити не лише підрядні сполучники, а й сполучні слова. У ролі сполучних слів виступають відносні займенники в усіх відмінкових формах ( хто, що, який, чий, котрий, скільки) та окремі прислівники ( як, наскільки, де, куди, звідки, коли, відколи, щойно, чому, навіщо).

Сполучні слова, на відміну від сполучників, належать до повнозначних самостійних частин мови (займенників чи прислівників), а тому вони не тільки підпорядковують підрядну частину головній, а й виступають членами речення в підрядних частинах. Наприклад, у складнопідрядному реченні Зима спитає, де літо бул о (Народна творчість) прислівник де в ролі сполучного слова з’єднує підрядну частину з головною й виступає обставиною місця в підрядній частині, залежить від присудка було. Інші приклади: Той у північ на море полине, хто не думає ранку діждати (Леся Українка). Уявою він [Микулка] бачить вчорашній день, коли перед школою юрмилися батьки і матері, просто рідні тих юнаків і дівчат , що збиралися на канікули (І. Чендей). От і спробуйте уявити рідну природу без журавля, про якого в піснях співають, який живе в прислів’ях і казках (А. Топачевський). Яка головонька, така й розмовонька (Народна творчість). Яку дружбу заведеш, таке й життя поведеш (Народна творчість).

Зверніть увагу!

У складнопідрядних реченнях слід розрізняти сполучники й омонімічні з ними сполучні слова, від яких вони утворилися. Це насамперед стосується слів що, коли, як. В одних складнопідрядних реченнях вони виступають сполучниками, в інших — сполучними словами. При розмежуванні їх слід пам’ятати, що:

1) сполучник не буває членом речення, а сполучне слово обов’язково виступає членом речення в підрядній частині;

2) на сполучник ніколи не падає логічний наголос, а сполучне слово може вимовлятися з логічним наголосом;

3) сполучник можна замінити лише сполучником, а сполучне слово — іншим сполучним словом.

Наприклад: Тепер я вірю в те, що дикі звірі його музики слухали! (Леся Українка). Богдан не знав, що відповісти батькові, і теж зажурився (М. Луків). У першому реченні що — сполучник, бо не є членом речення, не має логічного наголосу; у другому реченні що — сполучне слово, оскільки в реченні виступає прямим додатком до присудка відповісти, має логічний наголос. Люби свою любку, як [сполучник = наче, не є членом речення, не наголошений] голуб голубку (Народна творчість). Улас відчував розгубленість перед великим містом і зовсім не знав, як [сполучне слово, обставина способу дії, має логічний наголос] себе поводити в ньому і як [те саме сполучне слово] себе тримати (Григорій Тютюнник). Не образиш і ворога свого, коли [сполучник = якщо, не є членом речення] хоч трохи спроможешся себе пізнати... (Г. Сковорода). Благословен той день і час, коли [сполучне слово, обставина часу] прослалась килимами земля, яку сходив Тарас малими босими ногами ... (М. Рильський).