Довідник з української мови - Дудка О. О. 2010

СИНТАКСИС І ПУНКТУАЦІЯ

Пряма і непряма мова. Діалог

Заміна прямої мови непрямою

Пряму мову можна замінити на непряму. Для цього треба:

1) перетворити слова автора в головну частину, а пряму мову в підрядну частину складнопідрядного речення, поєднавши їх сполучниками що, ніби (пряма мова — розповідне речення), щоб (пряма мова — спонукальне речення), сполучними словами хто, що, який, чий, коли, де та ін. або сполучником чи(пряма мова — питальне речення);

2) поставити особові займенники 1-ї і 2-ї особи в формі 3-ї особи;

3) замінити присвійні займенники мій, твій, моє, твоє на його; моя, твоя — на її й т. ін.;

4) відповідним чином змінити й форми дієслів;

5) вилучити звертання, вигуки, а іноді й вставні слова, частки.

Наведемо приклад заміни прямої мови непрямою при переказі тексту. Речення з непрямою мовою, а також усі необхідні заміни взяті у квадратні дужки.

Чорний кінь легко ступав біля тротуару й косував на мене [на Владика] темним оком. Це було велике добре око. У ньому ніби плавала золота іскринка. І ще в ньому відбивалася вулиця і я [він] сам — крихітний, майже непомітний. Мені [Хлопчикові] здавалося, що кінь ледь посміхається.

— Ну, чого ж додому не біжиш? — раптом почув я голос вершника. [Раптом Владик почув голос вершника, який запитав, чого він не біжить додому.]

— Не хочу,— сказав я і глянув угору. [Хлопчик сказав, що не хоче, і глянув угору.]

Мені [Владикові] сподобалося обличчя цієї людини: тверде, серйозне, але не

сердите. І дуже несподіваною була його посмішка — швидка й ласкава.

— Не хочеш...— сказав він.— А прокататися хочеш? [Тоді він спитав, чи не хоче хлопчик прокататися.]

Прокататися? Я [Хлопчик] ошелешено видихнув «угу» й навіть не встиг злякатися. Він [Вершник] легко зістрибнув із сідла й дужими руками зметнув мене [його] коневі на спину.

Я [Владик] опинився на чомусь твердому попереду сідла. Сидіти було далеко не так зручно, як думав. Жорстко й страшнувато. Але великі долоні міцно тримали мене [його] за боки.

— Не боїшся? [Вершник спитав, чи не боїться Владик.]

В. Крапивін