Довідник з української мови - Дудка О. О. 2010

МОРФОЛОГІЯ. ОРФОГРАФІЯ

Прислівник

Дефіс у прислівниках

1. Через дефіс пишуться прислівники, утворені:

а) від прикметників і займенників за допомогою префікса по- та суфіксів -ому (-єму), -и: по-святковому, по-теперішньому, по-материнському і по-материнськи, по-українському і по-українськи, по-моєму;

б) від порядкових числівників за допомогою префікса по- та суфікса -е (-є): по-перше, по-друге, по-третє;

в) за допомогою префіксів, які походять від часток будь , казна , хтозна, і суфіксів, що походять від часток -небудь, то, таки, от: будь-куди, казна-коли, хтозна-скільки, де-небудь, так-то, як-таки, якось-от;

г) із двох прислівників: вряди-годи, сяк-так, десь-інколи;

ґ) повторенням слова або основи, сполученням синонімів або антонімів: швидко-швидко, зроду-віку, тишком-нишком, рано-вранці, більш-менш, часто-густо, видимо-невидим о (але одним одна, сама самотою — поєднання слів у формах називного й орудного відмінків).

2. Через два дефіси пишуться деякі прислівники: будь-що-будь, хоч-не-хоч, усього-на-всього (і всього-на-всього), де-не-де, десь-не-десь, коли-не-коли, пліч-о-пліч, віч-на-віч, тет-а-тет, як-не-як (але: день у день, з дня на день, раз у раз, рік у рік, від ранку до вечора, один в один, плече в плече, сам на сам).

3. Через дефіс пишуться прислівники по-латині, на-гора.