Юридичний словник-довідник - 2021
Охорона державної таємниці
Охорона державної таємниці — комплекс організаційно-правових, інженерно-технічних, криптографічних та оперативних заходів, спрямованих на запобігання розголошенню інформації, що становить державну таємницю. Відповідно до Закону України «Про державнутаємницю» О. д. т. передбачає: єдині вимоги щодо виготовлення, користування, збереження, передачі, транспортування й обліку носіїв інформації, що становлять державну таємницю; ліцензування підприємств, установ і організацій, які здійснюють діяльність, пов'язану з державними таємницями; особливий режим діяльності (режим секретності) зазначених вище підприємств, установ і організацій; спеціальний порядок доступу громадян до державної таємниці і обмеження щодо обнародування, передачі іншій державі або розповсюдження іншим шляхом інформації, яка становить державну таємницю, і обмеження щодо перебування і діяльності в Україні іноземних громадян та іноземних юридичних осіб, а також розташування і переміщення об'єктів і технічних засобів, що їм належать; спеціальний порядок здійснення судових, наглядових, контрольно-ревізійних та інших функцій органів державної влади стосовно підприємств, установ і організацій, діяльність яких пов'язана з державними таємницями; відповідальність за порушення законодавства про державну таємницю. Спеціально уповноваженим центральним органом державної виконавчої влади у сфері забезпечення О. д. т. є Державний комітет України з питань державних секретів. Окремі функції у цій сфері, зокрема щодо технічного захисту інформації, оперативних заходів охорони державної таємниці, фельд'єгерського зв'язку, охорони державної таємниці у засобах масової інформації, виконують відповідні державні органи у межах повноважень, передбачених законодавством.
Перша публікація: 01/01/2021
Останнє оновлення: 30/12/2023
Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.
Що було опрацьовано:
- усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
- редакційне упорядкування змісту;
- уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
- перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.
Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.