Юридичний словник-довідник - 2021

Охорона всесвітньої культурної спадщини

Охорона всесвітньої культурної спадщини — комплекс внутрідержавних і міжнародно-правових заходів, спрямованих на захист цієї спадщини. Культурні надбання кожного народу є складовою частиною всесвітньої культурної спадщини, у збереженні якої заінтересоване міжнародне співтовариство. Держави охороняють свою культурну спадщину на основі загальновизнаних принципів міжнародного права, укладаючи договори з різних питань, скликаючи міжнародні конференції. О. в. к. с. ведеться і у всесвітньому масштабі, і на регіональному рівні, і в ході двостороннього співробітництва держав. Координує цю діяльність ЮНЕСКО, в рамках якої розробляються міжнародні рекомендації і конвенції. 1972 р. ЮНЕСКО схвалила Конвенцію про охорону культурної і природної спадщини. Україна ратифікувала її в 1988 р. У Конвенції передбачений комплексний підхід до проблеми О. в. к. с., розглядаються питання національної і міжнародної охорони. Головну відповідальність за збереження культурних цінностей, занесених до «Списку всесвітньої спадщини» (в Україні це — Софійський собор XI ст. і Києво-Печерська лавра XI — XVIII ст.), несе держава, на території якої такі пам'ятки знаходяться. Під міжнародною охороною Конвенція передбачає створення системи міжнародного співробітництва, визначення меж допомоги державам — учасницям у зусиллях щодо виявлення і збереження цієї спадщини, оскільки на національному рівні О. в. к. с. часто буває недостатньою у зв'язку з обмеженістю засобів, яких вона потребує, і недостатністю економічних, наукових і технічних ресурсів країни. Конвенцією передбачено також заснування при ЮНЕСКО Міжурядового комітету з охорони всесвітньої культурної і природної спадщини (Комітет всесвітньої спадщини) і фонду охорони всесвітньої культурної і природної спадщини (Фонд всесвітньої спадщини). Широко відомі міжнародні програми із врятування та реставрації пам'яток Стародавнього Єгипту, Флоренції і Венеції, Боробудура та ін.