Політологія: навчальний посібник Частина ІІІ - Висоцький О.Ю. 2012
Лекція 10. Політична свідомість та політична культура
Політична культура як чинник політичної поведінки
Політична культура, як соціальне явище, виникла ще в процесі розколу суспільства на класи і з появою держави. Незважаючи на це, сам термін «політична культура» вперше був введений в обіг відомим філософом XVIII ст. І.Гердером, а особливого поширення це поняття набуло лише в 50-х роках XX століття.
Досить повною характеристикою політичної культури є визначення її як соціально-культурного феномену, що характеризує не тільки політичні погляди, переконання і цінності, але й політичну діяльність соціальних суб'єктів і функціонування політичних інститутів. Саме тому більш вживаним є розуміння її як властивої даному суспільству системи поглядів і переконань, які склались історично і є відносно стійкими, а також особливого характеру моделей політичної поведінки, що виявляється у діяльності суб'єктів політичного процесу. Тому одним з критеріїв оцінки політичної культури є здатність до участі в політичному процесі, уміння правильно оцінювати політичні реалії, результативність діяльності.
Політична культура — сукупність цінностей, знань, ставлень, орієнтації того чи іншого соціального суб’єкту, що фіксує рівень розвитку їх політичної свідомості, політичної діяльності і поведінки.
Елементами змісту поняття «політична культура» є думки, почуття, оцінки більшості громадян в їхньому ставленні до такого політичного об'єкта, як держава, до гілок влади, до того, ким та як приймаються політичні рішення. Політолог М. Кубаєвський вважає, що таке ставлення включає у себе три рівні:
1) гносеологічний, коли кожний громадянин має знання про політичне життя своєї держави, структуру політичних органів;
2) аксіологічний, коли кожен громадянин позитивно чи негативно оцінює життя своєї країни;
3) практичний, коли кожний громадянин активно чи пасивно бере участь у політичному житті.
Елементи політичної культури. До елементів змісту поняття «політична культура» належать такі цінності, як свобода, державність, гуманізм, справедливість, бажання захистити незалежність та економічні інтереси своєї держави. Також серед елементів змісту політичної культури важливе місце посідають традиції, які сприяють формуванню і збереженню державних інституцій. Кожний державний народ має свої традиційні державні органи, які регулюють внутрішнє життя та міждержавні відносини. Існують і певні норми участі народу у таких органах.
До елементів політичної культури ми також відносимо:
1. Політичний досвід - знання, норми, стереотипи поведінки, засвоєні індивідом під час власної політичної соціалізації чи політичної діяльності;
2. Ідеологічний компонент, який включає політичні знання, політичні переконання та політичні цінності;
3. Емоційно-психологічний компонент — орієнтації і установки громадян на політичні інститути, нормативну систему, політичні події, окремі політичні ролі.
Політична культура суспільства складається з політичної культури індивідів і суспільства. Індивідуальна політична культура — це погляди, знання і установки окремо взятої людини. ЇЇ формування має досить індивідуальний характер, але в більший мірі залежить від політичної культуру суспільства взагалі, що містить в собі величезну кількість індивідуальних політичних культур.
Політична культура є своєрідним процесом, у якому можна виділити етапи операцій, зокрема:
- формування елементів політичної культури (ідей, ідеалів, норм, символів, стереотипів тощо);
- трансляція вироблених елементів культури на усі регіони держави, на кожну соціальну групу, на усе суспільство (так звана політична соціалізація);
- функціонування політичної культури;
- удосконалення системи політичної культури відповідно до нових умов життя.
