Політологія: навчальний посібник Частина ІІІ - Висоцький О.Ю. 2012
Лекція 10. Політична свідомість та політична культура
Громадська думка як форма політичної свідомості
Громадська думка — це специфічний стан свідомості, який включає в себе потайне чи явне ставлення різних соціальних спільностей до подій, фактів або процесів соціальної дійсності, в тому числі політичної діяльності політичних суб'єктів, політичних лідерів.
Громадська думка фіксує сприйняття дійсності через призму масової свідомості. В ній віддзеркалюються як спільні, так і специфічні інтереси класів, національних, професійних, духовних та інших спільностей, у цілому суб'єктів політичного процесу. Це один з дієвих каналів демократичної політичної системи, завдяки якому політичні структури спроможні збагнути інтереси мас і розгорнути діяльність з метою здійснення їх.
Громадська думка, як політичний інститут, бере участь у здійсненні влади. Це важливий механізм прийняття політичних рішень на всіх рівнях. формування громадської думки є сферою боротьби за владу. В цьому зв'язку складовою частиною політичного процесу можна вважати боротьбу за громадську думку.
Громадська думка — це не механічна сума думок членів суспільства, а історично зумовлений динамічний стан масової свідомості великих груп людей.
Основними каналами вияву громадської думки є референдум, опитування населення, збори, маніфестації, всенародні обговорення. Особливе значення мають засоби масової інформації. Вони розглядаються як один із найважливіших інструментів завоювання і здійснення влади.
Якщо громадська думка враховується постійно і планомірно, то вона стає своєрідним «дзеркалом» суперечностей, інтересів різних соціальних груп, прошарків, осіб, дає можливість виявляти їх, узагальнити і розробити програму управління політичною діяльністю людей. Епізодичні дослідження громадської думки не дають динаміки зміни інтересів, передбачити напрямок розвитку політичних процесів за допомогою їх не вдається.
Необхідна чітка програма послідовного, цілеспрямованого аналізу всіх процесів політичного життя суспільства, де громадській думці слід надати статус основного регулятива в діалектиці інтересів груп і осіб, механізмі демократизації соціально-політичної обстановки.
В основі думок людини лежить синтез реальності та інтересів. Інтереси такою ж мірою суб'єктивні й багатоманітні, якими є індивідуальними і своєрідними окремі особи. Індивідуальні оцінки людей з політичних питань, що становлять загальний інтерес, відображаються у суспільній думці.
Вираження загального інтересу значною мірою залежить від життєвої позиції індивідів, їх зацікавленого ставлення до політичних процесів, бачення у політичних проблемах змісту власних інтересів. Якщо індивідуальні інтереси не дістають відображення у загальних, то зміст громадської думки буде формальним, неправдивим.
Зміст громадської думки, її компетентність залежить від того, наскільки в ній відображені загальні інтереси як перетворена, знята форма індивідуальних інтересів. На формуванні і функціонуванні громадської думки позначається певний вплив з боку численних соціальних установ — політичних організацій, засобів масової інформації.
Громадська думка може бути моністичною, плюралістичною і одностайною. Може виступати правильним, реалістичним або хибним, ілюзорним уявленням щодо дійсності.
Оскільки громадська думка відіграє суттєву роль у політичному житті, її вивчення вимагає серйозного наукового підходу.
Громадська думка є постійно діючим фактором управління, за допомогою якого виконується декілька впливових функцій, а саме:
- експресивно-контрольна, яка визначає політичну позицію тих або інших спільностей;
- консультативна, яка дає поради щодо пошуку оптимальних політичних
дій;
- директивна, яка виносить рішення з тих або інших питань, регулює поведінку індивідів, спільностей і установ, підтримує або відкидає ті чи інші уявлення, цінності і норми.
Для того, щоб ці функції були реалізовані, повинен бути гарантований вплив громадської думки на функціонування політичної системи. Визначається громадська думка дією багатьох факторів:
- складом тих спільностей, що висловлюють свою думку,
- ступенем збігу інтересів верств і груп, які входять до них,
- характером питань, що обговорюються та ін.
Якщо громадська думка формується на основі спільної зацікавленості людей у конкретних політичних питаннях, то процес становлення й використання інтересів різних соціальних груп, осіб як фундамент компетентності громадської думки набуває особливого значення.
Громадська думка — складне політичне явище, яке своїм змістом віддзеркалює співвідношення соціальних сил, що фактично діють у суспільстві. Ця думка існує тоді, коли потенційно різні точки зору можуть бути виражені публічно і коли їх узгодження здійснюється шляхом зіставлення різних позицій.
Громадська думка — це сфера політичної боротьби, до якої залучені економічні і політичні сили, оскільки формування і відображення того, що становить її зміст, залежить як від матеріальних (засобів формування і
поширення думок), так і політичних передумов (засобів, які дають змогу визначити межі легальної (офіційної) і громадської думки).
Характер впливу громадської думки на політичні процеси залежить від існуючого політичного режиму. В умовах тоталітаризму, авторитаризму при допомозі державних інститутів здійснюється маніпуляція масовою свідомістю відповідно до офіційної ідеології.
Громадська думка має базуватися на всемірному розвитку демократичних інститутів, що дають змогу подолати бюрократичні перекручення, косність, підміну волі народу адмініструванням, на можливостях широкого використання і розвитку демократичних відносин для безпосередньої участі людей у політичних процесах і управлінні ними.
