Політологія - А. Колодій 2003
Книга I. Політика i суспільство
Розділ 9. Політичні ідеології
Висновки
Ідеологія — різновид теоретичної політичної свідомості, що поєднує знання та вірування і має три основні особливості: 1) відзначається високим рівнем систематизації та узагальнення поглядів па суспільний розвиток і його проблеми; 2) залежить від інтересів певних суспільних груп; 3) формулює ідеали і цінності, а на їх базі — цілі групових суб’єктів політики.
Існує декілька підходів до розуміння природи ідеології та джерел її формування; у сукупності вони дають адекватне відображення розмаїття політичних ідеологій та шляхів їх формування.
Ідеології грунтуються на певних сталих принципах, але можуть змінювати свій конкретно-історичний зміст залежно від умов епохи і країни.
Універсальною ідеологією сучасності є лібералізм, на якому ґрунтуються сучасні правові і демократичні системи.
Більшість інших ідеологій перебуває у певному зв’язку з ідеологією лібералізму: вони сформувались або як розвиток якихось його ідей, застосувавши їх до інших сфер і суб’єктів, або на противагу його принципам і постулатам.
До демократичних ідеологій належать лібералізм, консерватизм, соціал-демократизм; до антидемократичних — комунізм, фашизм, фундаменталізм.
Деякі ідеології (як, наприклад, націоналізм) охоплюють доктрини різного політичного спрямування: від ліберально-демократичних до тоталітарних.
Політична доктрина — це ідеологічна схема, пристосована до потреб політичної боротьби певного колективного суб’єкта політики; інакше кажучи — це ідеологія на програмно-політичному рівні свого функціонування.
Намагання владних структур нав’язати одну ідеологію усьому суспільству веде до «ідеократії» і тоталітаризму.
В умовах ідейного плюралізму ідеології відіграють у суспільствах важливі політичні функції: інтегративну, нормативно-орієнтувальну, мобілізуючу та ін.
Перша публікація: 01/01/2003
Останнє оновлення: 16/02/2024
Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.
Що було опрацьовано:
- усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
- редакційне упорядкування змісту;
- уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
- перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.
Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.