Політологія - А. Колодій 2003
Книга I. Політика i суспільство
Розділ 6. Групи інтересів і групи тиску: формування і взаємодія
Висновки
Отже, унаслідок того, що певні множини людей об’єктивно об’єднані умовами і способом життя, соціальним статусом та проблемами, що постають перед ними, у них формуються спільні інтереси.
Усвідомлення останніх і прагнення їх захистити перетворює цих людей на групи інтересів. Вони застосовують різні методи впливу на владні структури для відображення своїх вимог у політичних курсах держави.
Групи інтересів поділяються на спонтанні, організовані та інституційні. Особливе місце займають приховані групи інтересів, які часто виконують антисистемну, деструктивну роль.
Прилучившись до політичного процесу, організовані групи інтересів перетворюються на групи тиску, які застосовують різноманітні способи впливу на владні структури задля урахування своїх вимог при прийнятті владних рішень.
Залежно від структурованості суспільства, рівня організованості групових інтересів, захищеності прав особи, її статусу в суспільстві, ролі в організованих формах захисту інтересів, взаємин груп інтересів із державою та ін. залежить суспільна модель артикуляції і захисту групових інтересів. Такими моделями е плюралізм і відповідна до нього модель громадянського суспільства, клієнтелізм та корпоратизм.
Плюралістичні, а також деякі форми корпоративістських суспільств досягли значних успіхів в узгодженні групових інтересів, збалансуванні конфліктності й коисолідованості свого розвитку.
Їх досвід прислужився для конструювання універсальних теоретичних моделей розв’язання конфліктів, що використовуються у політичній практиці для досягнення згоди (консенсусу) і консолідації плюралістичних суспільств, які об’єднують групи з різними інтересами, але спільними фундаментальними цінностями.
Перша публікація: 01/01/2003
Останнє оновлення: 16/02/2024
Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.
Що було опрацьовано:
- усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
- редакційне упорядкування змісту;
- уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
- перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.
Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.